Знову стало відомо про загибель вінницьких військових на фронті. Серед них Ілля Кокуц, Максим Садич, Олександр Лесь, Віталій Чернюк, Богдан Кулак, Віктор Тимощук, Андрій Дрозд, Володимир Торбинський, Василь Ліщун, Юрій Гундров. Повідомляє I-VIN.INFO.
18 січня Вінницька громада проводжає в останню путь Захисника України Іллю Кокуцу – воїна та талановитого художника. Оборонцю назавжди залишилось 25 років. Ілля Олександрович Кокуца народився 22 липня 1999 року у Вінниці. Навчався в ліцеї №26. Був творчою особистістю, тож після школи вступив до Львівської національної академії мистецтв. 27 листопада 2024 року Ілля Олександрович розпочав службу за контрактом. Як розповідає сім’я оборонця, був патріотом України та прагнув захищати рідну землю. Взяв собі позивний Діп (від англійського deep – «глибокий»), адже був особистістю, глибоко зануреною у творчість. Навчався на оператора БпЛА. Загинув 14 січня 2025 року. Воїну назавжди залишилось 25 років… Повідомили у пресслужбі Вінницької міської ради.
Максим Миколайович Садич народився 16 серпня 2000 року у Вінниці. Навчався у Вінницькому гуманітарному ліцеї №1 імені М.
І. Пирогова. Відвідував танцювальний гурток «Грація», баскетбольну та волейбольну секції, вивчав англійську та німецьку мови. Згодом вступив до Вінницького національного аграрного університету на факультет менеджменту і права. Здобув освітній рівень магістра. Також навчався на військовій кафедрі аграрного університету. Коли Максим навчався на магістратурі, почалося повномасштабне вторгнення. У перший день, 24 лютого 2022 року, молодшим лейтенантом хлопець пішов на службу. Служив у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де згодом отримав звання старшого лейтенанта. Брав участь у боях на гарячих напрямках: Донеччині, Харківщині, Київщині. Останній бій прийняв 15 січня 2025 року у селі Приліпки Чугуївського району на Харківщині. Під час бойового завдання оборонець отримав вибухове поранення. … Повідомили у пресслужбі Вінницької міської ради.
Олександр Вікторович Лесь народився 5 лютого 1986 року у Вінниці. Навчався у школі №35, згодом вступив до училища №19, де опанував фах автослюсаря. Згодом вступив до технічного коледжу, навчався за спеціальністю «Економіка підприємства».
З 2013 року Олександр Вікторович працював електромонтажником кабельних мереж на підприємстві «Вінницькі міські електромережі». У травні 2022 року Олександр Вікторович пішов на службу. Був мобілізований та служив спочатку у Повітряних Силах, а згодом у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Служив піхотинцем на Харківщині. 10 січня 2025 року Олександр разом із побратимами виконував бойове завдання. На жаль, група військових потрапила під дронову атаку. Олександр отримав осколкове поранення та був госпіталізований. На жаль, врятувати оборонця не вдалося. Його серце перестало битися 14 січня. У воїна залишився 11-річний син. Повідомили у пресслужбі Вінницької міської ради.
Віталій Васильович Чернюк народився 16 жовтня 1980 року у Вінниці. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до технікуму. Служив в армії. Віталій Чернюк був професійним спортсменом, членом Федерації дзюдо України. Неодноразовий учасник та чемпіон всеукраїнських, міжнародних змагань з дзюдо. У вересні 2022 року пішов на службу добровольцем. Служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти,
був командиром саперного взводу. Виконував бойові завдання на Донеччині. На фронті отримав контузію, ускладнення через пневмонію. Довгий час лікувався в госпіталях. На жаль, здоров’я Захисника не витримало. Він помер 10 грудня 2024 року. У Віталія залишилось двоє дітей та брат. Повідомили у пресслужбі Вінницької міської ради.
Захищаючи Україну, загинув наш земляк, селищанин Богдан Сергійович Кулак. Йому було лише 20 років. Богдан народився 23 січня 2004 року в Селищі, де закінчив місцеву школу. Після навчання вступив до Вінницького національного аграрного університету, але завершити навчання не встиг. Коли розпочалася війна, молодий хлопець одразу виявив бажання стати на захист рідної землі, однак йому було лише 18 років. У 19 років Богдан, таємно від батьків, вирушив до Києва, де пройшов фізичний тест і вступив до лав Третьої окремої штурмової бригади. Про своє рішення він повідомив сім’ю лише після підписання контракту.
Пройшов курс молодого бійця і навчання за кордоном. Перші бої приймав на Донеччині у вересні 2023 року. Перебував у надзвичайно складній зоні – на території Авдіївського коксохімічного заводу.
У повідомленнях писав про жахливі обстріли та небезпеку. Їхній підрозділ до останнього тримав оборону та евакуйовував поранених. Після боїв на коксохімічному заводі Богдан отримав контузії, але, пройшовши лікування, повернувся на службу. В останньому повідомленні, надісланому вночі, він написав, що ситуація складна, але просив не хвилюватися, адже він усе витримає. 5 березня 2024 року Богдан Кулак, солдат обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону, зник безвісти біля н.п. Орлівка Покровського району Донецької області. У Героя залишилися матір, батько і сестричка. Повідомили у пресслужбі Гніванської громади.
Сьогодні, 19 січня 2025 року, через Хмільник до свого рідного дому в село Морозівка Уланівська територіальна громада «НА ЩИТІ» повертається захисник України: Тимощук Віктор Степанович, 1966 р.н. Повідомили у пресслужбі Хмільницької міської ради.
16 січня 2025 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації загинув Дрозд Андрій Олексійович.
Герой народився 4 лютого 1980 року в селі Даньківка Іллінецької громади. Після закінчення школи вступив до Барського ПТУ, де здобув професію маляра, штукатура-будівельника. Проживав у с. Сороки Іллінецької громади, займався своєю улюбленою справою. Повномасштабне вторгнення російського агресора зміцнило життя Андрія Олексійовича. Він залишив мирне життя, одягнув однострій та став на захист Батьківщини. Призваний на військову службу Вінницьким РТЦК та СП, солдат Дрозд Андрій Олексійович служив гранатометником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. Повідомили у пресслужбі Тульчинської громади.
Торбинський Володимир Іванович, 25 жовтня 1969 року народження, житель міста Тульчин. Прийнятий на військову службу в вересні 2023 року Тульчинським РТЦК та СП, солдат Торбинський Володимир Іванович служив стрільцем-помічником гранатометника третього механізованого відділення третього механізованого взводу другої механізованої роти другого механізованого батальйону. Будучи вірним військовій присязі на вірність Українському народу,
15 січня 2025 року поблизу села Залізний Міст Новгород-Сіверського району Чернігівської області, наш Герой-захисник прийняв свій останній бій. Повідомили у пресслужбі Тульчинської громади.
Старший лейтенант Василь Ліщун ніс службу та захищав нас у складі 120-ї бригади на Покровському напрямку. Нині він перебував на лікуванні після хірургічного втручання, проте серця воїна не витримало і 19 січня він помер. Народився Василь 27 лютого 1974 року в Пултівцях. Працював в місцевій школі вчителем з предмету «Захист Вітчизни». Разом із дружиною виховували сина та доньку. Із перших днів повномасштабного вторгнення Василь Ліщун був призваний до лав Збройних сил боронити нашу державу від російської навали. Повідомили у пресслужбі Якушинецькій громаді.
Одинадцятого січня під час мінометного обстрілу на Донеччині загинув відважний захисник України Юрій Гундров. Народився Юрій Гундров 10 лютого 1977 року у селищі Вербилки в росії. Ще в дитинстві родина переїхала до України. Юрій навчався у загальноосвітній школі №1, потім здобув фах слюсаря. Як розповідають рідні та знайомі, чоловік був дуже спокійним та врівноваженим. За все життя не скривдив та не образив нікого. До мобілізації працював слюсарем на ДГ ДП «Артеміда». На захист Вітчизни став у липні минулого року. У загиблого залишились дружина та два сини. Повідомили у пресслужбі Калинівської міської ради.
Нагадаємо, «Доводилося ламати стереотипи про жінок в армії»: історія вінничанки
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: взято з вказаних джерел.
