У боях за Україну гинуть наші захисники, які ціною власного життя забезпечують свободу від російських загарбників. В громади Вінниччини прийшли жахливі звістки про загибель Олександра Матвієнка, Сергія Бойка, Юрія Чернеця, Олександра Дешканта, Василя Василюка та Івана Дашківського, повідомляє I-VIN.INFO.
У бою за Україну загинув наш земляк, солдат Матвієнко Олександр Антонович, 1980 р. н., житель м. Бар.
Військовослужбовець в/ч А2582, він віддав своє життя 14 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання в Курській області, в одному з найгарячіших місць цієї війни.
Олександр був справжнім воїном, вірним сином своєї країни. Він не просто виконував свій обов’язок — він боровся за свою родину, за кожного з нас. Його відданість і мужність стали щитом для України.
На вічний спочинок з поля бою повертається «на щиті» Воїн світла, наш земляк, житель Козинецького старостинського округу, Бойко Сергій Миколайович.
Назавжди приєднався до безсмертного Небесного війська стрілець - номер обслуги 2 аеромобільного відділення в результаті мінометного обстрілу з боку противника 06 лютого 2025 року,
в районі н.п. Андріївка Волноваського району Донецької області.
Тепер Герою назавжди 37!
Захисник до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, тримав фронт, ламав ворожі плани, але ціна тому – життя… Його відвага, честь і самопожертва назавжди залишаться в наших серцях…
Вчора у Теплицьку громаду надійшло ще одне страшне сповіщення – на війні загинув житель Теплика – Чернець Юрій Віталійович, 11.04.1972 року народження.
На захист України Юрій став в липні 2024 року. Служив командиром станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону. Брав участь у пекельних боях, сміливо захищаючи кожного з нас. Він бачив пекло тут – на українській землі.
16 лютого 2025 року старший сержант Юрій ЧЕРНЕЦЬ прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Зибине Чугуївського району Харківської області, мужньо виконавши військовий обов'язок.
Не дочекалась сина старенька мати, чоловіка – дружина. Залишились без батька четверо дітей, без дідуся троє онуків... Цей важкий і непереборний біль втрати розриває душу і серце...
Підтвердився факт загибелі нашого захисника,
жителя села Лисянка - Олександра Володимировича Дишканта.
Він зник безвісти 19 серпня 2023 року під час героїчної оборони міста-фортеці Бахмут.
Народився Олександр 8 травня 1988 року у дуже дружній багатодітній родині. Він виховувався разом із сестрою та п'ятьма братами. Батько помер коли Олександр ще був малим, тож мама виховувала та ставила на ноги усіх дітей самотужки.
У цивільному житті працював на заводі Маяк. Створив власну родину, разом із дружиною виховували доньку.
20 червня 2023 року був призваний боронити країну від нападників.
Брав участь в обороні міста Бахмут, 19 серпня 2023 року загін Олександра зіткнувся з ворогом і з того дня він вважався зниклим безвісти.
Тепер наш Герой Олександр Дишкант повертається навіки…
Учора, 18 лютого, Іллінецька громада попрощалася із колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій в антитерористичній операції на Сході України Василем Васильовичем Василюком, який помер внаслідок хвороби.
Народився Василь Васильович 16 січня 1979 року в селі Бабин, тут закінчив школу, потім за направленням від місцевого сільськогосподарського підприємства навчався на механіка.
По завершенню навчання працював трактористом. Згодом продовжив свій трудовий шлях в Бабинському цукровому заводу та в Іллінецькому цукровому заводі.
19 травня 1997 року Василь був призваний на строкову військову службу. Служив у внутрішніх військах МВС в м.Запоріжжя. Після служби повернувся на роботу в рідне господарство. Одружився, має дві донечки: Вікторію та Оксану.
У 2014 році, коли ворог вдерся на територію нашої держави, як вірний син своєї землі, зі зброєю у руках мужньо захищав суверенітет незалежність України.
Понад рік служив у Національній гвардії України, виконував завдання у зоні АТО в Луганській і Донецькій областях. Не раз дивився Воїн в очі смерті. І ніхто не знав, що готувала йому доля. 2015 року важко захворів, неодноразово лікувався у Вінницькому шпиталі.
Односельці згадують, що Василь був працьовитим, не цурався жодної роботи. Завжди допомагав друзям, рідним.
Рік війни залишив глибокі страшні травми на серці і в душі Василя, вплинуло пережите й на здоров’я чоловіка. 15 лютого серце Василюка Василя Васильовича зупинилося.
Позавчора Вапнярська громада отримала чергове трагічне сповіщення про втрату з фронту. Село Колоденка оповила чорна смута, обірвалось життя Дашківського Івана Петровича, 09 жовтня 1980 року народження.
Призваний на військову службу під час мобілізації Вінницьким ОМТЦК та СП Вінницької області, старший солдат Дашківський Іван Петрович служив навідником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону.
12 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Охрімівки Чугуєвського району Харківської області, наш Герой-захисник прийняв свій останній бій.
Читайте також, тисяча дев’яносто перша доба незламності: ще один крок до перемоги.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
