Захисників України, загиблих з російським ворогом, провели в останню земну дорогу на Хмельниччині. З полеглими Героями 20 лютого попрощалися в Деражні, Шепетівці, Старокостянтинові та Ізяславі.
«На щиті» до рідного села Літки, що на Деражнянщині повернувся Віталій Валентинович Атаманюк який віддав своє життя за свободу і незалежність України. Герой загинув 10 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області.
Як повідомляють в Деражнянській міській раді, провести в останню дорогу захисника зібралося чимало людей: рідні, знайомі, друзі, жителі села та громади - всі прийшли, щоб вшанувати пам'ять загиблого. Люди приносили квіти, молилися за упокій його душі... Кожен віддав останню шану загиблому і висловив щирі співчуття рідним. За покійним відправили панахиду.
«Розділяємо невимовний біль втрати, що ятрить душу і серце. Добрий, світлий спомин про покійного захисника нашої Батьківщини назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів, усіх хто знав, шанував та любив загиблого», - висловлюють співчуття родині в міській раді.
«На щиті» до рідного села Літки, що на Деражнянщині, повернувся Віталій Атаманюк. Фото: Деражнянської міської ради
У Шепетівці 20 лютого попрощалися з Василем Клекачем - воїном, який завжди йшов уперед, заряджав інших своїм духом та безмежною вірою в Україну.
Як повідомляють в Шепетівській міській раді, Василь Клекач народився 7 листопада 1966 року на Рівненщині, зростав у Шепетівці. Після закінчення школи юнак обрав робітничу професію та опанував спеціальність токаря. Згодом продовжив навчання у Вінницькому політехнічному інституті. Трудову діяльність розпочав на Шепетівському заводі культиваторів. У 1991 році Василь Степанович одружився. У подружжя народилися син та донька. Також чоловік згодом влаштувався працювати у Шепетівське локомотивне депо. Він був людиною, яку поважали колеги за працьовитість, чесність, мудрість.
«Вільний час Василь Степанович проводив на природі, любив риболовлю. Ще однією пристрастю Василя Степановича було читання, найбільше він любив історичні книги. Завжди був патріотом своєї країни, її вірним сином. Коли Україна опинилася перед загрозою окупації,
він не залишився осторонь і у 2015 році пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Брав участь в Антитерористичній операції. За мужність, хоробрість та стійкість, проявлені під час захисту країни, був удостоєний численних нагород, серед яких - почесна відзнака «За оборону Маріуполя», - розповідають про Героя в міській раді.
У 2017 році, після повернення до цивільного життя, Василь Степанович продовжив працювати в локомотивному депо. У 2019 році він прийняв рішення повернутися в армію. Чоловік підписав контракт і відновив службу у рідній 30-окремій механізованій бригаді.
24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну війну, Василь Степанович зустрів ворога в бою. Він захищав селище Нью-Йорк на околицях окупованої Горлівки, де разом із побратимами стримував натиск противника. У другій половині 2022 року брав участь у запеклих боях під Ізюмом, де отримав важке поранення, але, попри біль і втому, після лікування повернувся на передову. У 2023 році був серед тих, хто стояв на захисті Бахмута, проявляючи незламну волю та справжній героїзм. Він пройшов найгарячіші ділянки цієї війни,
отримав численні поранення, але завжди повертався у стрій, бо вірив - Україна переможе.
За відданість військовій справі його нагороджено орденом «За оборону рідної держави», медалями та подяками. Його поважали за рішучість, витримку і бойовий дух. У найнебезпечніші моменти він діяв впевнено, не втрачав холоднокровності та завжди був готовий ризикувати заради товаришів і спільної справи.
…14 лютого 2025 року від отриманих важких осколкових поранень, життя справжнього воїна Василя Клекача передчасно згасло…
14 лютого 2025 року від отриманих важких осколкових поранень, життя справжнього воїна Василя Клекача передчасно згасло… Фото: Шепетівської міської ради
Скорботним стало 20 лютого для Старокостянтинівської громади в приміщенні Гарнізонного будинку офіцерів прощалися із захисником України, солдатом Сергієм Ігоровичем Войценком.
Як повідомляють в Старокостянтинівській міській раді, вірний військовій присязі, Сергій загинув 6 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стариця Харківської області.
Поховали Сергія Войценка на міському кладовищі.
Героєві було 48 років…
У Старокостянтинові прощалися із захисником України, солдатом Сергієм Войценком. Фото: з фейсбук-сторінки Старокостянтинівської міської ради
20 лютого навіки повернувся на малу батьківщину 31-річний ізяславчанин солдат, стрілець аеромобільного батальйону Олександр Володимирович Бухер щоб нарешті знайти спочинок у рідному краю.
Як повідомляють в Ізяславській міській раді, захисник тривалий час вважався зниклим безвісти. Півтора роки тривало очікування. Весь цей період рідні, затамувавши подих, чекали бодай найменшої звістки. Вони молилися, вірили, сподівалися… Жевріла крихітна іскра надії, що він живий, що він колись повернеться додому. Та, на жаль, дива не трапилося… Олександр знайшовся, та, на жаль, мертвим…
«13 липня 2023 року на Луганщині, в одному з найгарячіших місць цієї війни, смерть забрала нашого воїна. Ця втрата – не просто цифра у зведеннях втрат. Це син, це друг, це людина, яка сміялася, жартувала, любила, мала свої сподівання і прагнення. Це Герой, який став на захист рідної землі, не ховаючись за чужі спини. Він пішов у безсмертя, залишивши нам свій подвиг і свою пам'ять», - кажуть в міській раді про втрату Героя.
13 липня 2023 року на Луганщині, в одному з найгарячіших місць цієї війни, смерть забрала нашого воїна... Фото: з фейсбук-сторінки Ізяславської міської ради
Світла пам'ять полеглим захисникам…
