Вже три роки триває повномасштабна війна, на якій щодня гинуть наші друзі, рідні та земляки. В громади Вінниччини знову прийшли жахливі звістки про загибель Олексія Вознюка, Сергія Войцехівського, Миколи Дацюка, Олександра Матвеєва, Олега Коханчука та Івана Шевчука, повідомляє I-VIN.INFO.
Вчора, 23 лютого, Вінниця прощалась із воїном Олексієм Вознюком.
Олексій Вознюк був матросом 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Добровольцем боронив Батьківщину з позивним «Фізрук» від початку повномасштабного російського вторгнення. Пройшов бойовими шляхами південь та схід України. Життя воїна обірвалося 14 лютого поблизу села Графське Сумської області. Йому було 45 років.
Народився Олексій Вознюк 1 січня 1980 року у Вінниці. Після навчання у 25-й загальноосвітній середній школі закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського за спеціальністю фізичне виховання та спорт. У цивільному житті працював у торговельній сфері. Мав сім’ю та трьох дітей. Опікувався матір’ю.
«Всі, хто знали Олексія, скажуть, що він був у всьому справжнім.
Не грав у почуття, а жив ними. Це, зокрема, можна було побачити, коли виступав за міську команду з гандболу, як дивився на своїх дітей та скільки доброти дарував людям, – розповідає дружина Небесного Воїна Анаіда. – Високі моральні принципи не дозволили йому спокійно дивитися як ворог нищить країну. Щоб нічого не трапилося з нами, тими кого любив і ким дорожив, Олексій вирушив на війну та кожний свій день присвятив справі наближення Перемоги».
Окупанти забрали в України ще одного відважного воїна – Войцехівського Сергія Олександровича, 1987 р.н., жителя с. Терешки.
Навідник 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти в/ч А2960,він до останнього подиху залишався вірним присязі та своєму народові. 19 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, Сергій героїчно загинув у Донецькій області.
На фронті загинув Микола Дацюк із села Переорки Стрижавської громади.
Микола Дацюк народився 4 травня 1993 року в Переорках. Закінчив там школу і зробив свої перші кроки в доросле життя. Був відповідальним та працьовитим на різних роботах.
Остання з яких — вантажником на складі.
У листопаді 2024 року був призваний до лав ЗСУ. Був вогнеметником 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А 7400.
Загинув, 9 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час агресії російської федерації, внаслідок мінометного обстрілу позицій в районі населеного пункту Свердлікове Курської області рф.
На захисника чекали рідні: батько Анатолій, племінниця Дарина та брат Андрій, який також захищає Україну під Бахмутом. Микола був чуйним і мав велике серце — завжди підтримував рідних, друзів, сусідів, усіх, хто звертався за допомогою. В цивільному житті наш земляк любив рибалити, був веселим, доброзичливим та завжди усміхненим.
Стрижавська громада втратила ще одного Героя! Загинув наш земляк із Супрунова — Олександр Матвеєв.
Олександр Матвеєв народився 17 жовтня 1978 року в місті Гнівані. Навчався на тракториста й у цивільному житті працював за обраною професією. Був працьовитим, чуйним і завжди готовим прийти на допомогу.
У грудні 2024-го Олександра мобілізували до лав Збройних сил України. Був солдатом, гранатометником 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини А1126.
Загинув 19 лютого 2025 року, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу та незалежність поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.
На бійця чекали сестра Альона, племінниці Інна та Софія. Олександр був надзвичайно доброю та позитивною людиною, обожнював риболовлю, відпочинок на природі та дуже любив куховарити. Саме таким його пам'ятатимуть рідні.
20 лютого під час виконання обовʼязків військової служби, завдань, повʼязаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Муравка Донецької області, загинув відданий Захисник України, справжній патріот, сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А2980, солдат Коханчук Олег Анатолійович з селища Тростянець.
Навіки 31…
Герой віддав своє життя за свободу, незалежність та майбутнє України, проявивши мужність і незламну силу духу.
В Бершадську громаду прийшла болюча звістка про втрату військовослужбовця…
Будучи вірним військовій присязі, 18 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Надіївка, Покровського району, Донецької області, героїчно загинув наш земляк, солдат Шевчук Іван Вікторович із села Флорине.
Читайте також, «Люди втомлювалися і більше не витягували»: як громада на Вінниччині пережила перші дні вторгнення рф.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
