Українську журналістку Вікторію Рощину, яка перебувала в російському полоні, жорстоко катували. На її тілі були ножові поранення, а вага була менше ніж 30 кг.
Про це дізнались журналісти Слідства.Інфо разом з організацією Репортери без кордонів та колегами з медіа Суспільне і Ґрати.
Журналістам вдалось з’ясувати, що спочатку росіяни утримували Вікторію в катівнях на окупованій території Запорізької області. Потім її перевезти у Таганрог. Журналістку тримали у вʼязницях без жодних звинувачень, заявила Ірина Діденко, старша групи прокурорів Офісу генпрокурора у справі Рощиної.
Співкамерниця Вікторії, ім'я якої не розголошується з міркувань безпеки, розповіла, що Вікторію спочатку утримували в Енергодарі. Згодом цю інформацію розслідувачі підтвердили й з іншого джерела. Потім Вікторію перевезли до Мелітополя.
Як сказано в матеріалі, журналісту утримували в несанкціонованих місця, які росіяни облаштовували на окупованих українських землях.
Читайте також:
«Розстріли і катування». Ми не знаємо, як ще кричати на весь світ про вбивства українців — інтерв'ю з Лубінцем про злочини РФ
За словами свідки з Таганрозького СІЗО, після утримання в окупації на тілі Вікторії були ножові поранення.
«Я бачила на її тілі декілька рубців — точно на руці й нозі. У неї була ножова рана, ну, прям рубець свіжий. Між кистю і ліктем у м’яких тканинах. І рубець був десь сантиметри три», — розповіла співкамерниця Вікторії.
Окрім цього, журналістку неодноразово катували струмом. Як зазначала, співкамерниця Віки, струм могли підʼєднувати до вух.
До того ж Вікторія почала стрімко втрачати вагу. Вона відмовлялась їсти та постійно зверталась до працівників СІЗО по допомогу. З журналісткою проводили бесіди. Водночас вона постійно просила, щоб її звільнили, поміняли чи депортували, сказано в матеріалі.
«Вона постійно зверталася по допомогу. Спочатку говорила, що в неї зі шлунком проблеми, місячних не було весь час і температурило. Потім жінки помітили, що вона сильно худне. Віка важила до 30 кілограмів», — розповіла співкамерниця Віки.
Читайте також:
ЮНЕСКО закликало провести ретельне розслідування загибелі журналістки Вікторії Рощиної у російському полоні За її словами,
Вікторія не могла самостійно навіть підняти голову з подушки.
«Я спочатку підіймала голову, Віка бралася за ручку ліжка, і тільки тоді так могла встати», — зазначила свідка.
Вона також розповіла, що під час перевірок російським омбудсменом Вікторію ховали й переводили на інший поверх у зачинену кімнату.
Востаннє Віку бачили 8 вересня 2024 року. Її вивели з камери в невідомому напрямку, йдеться в матеріалі.
https://www.youtube.com/embed/0xhaNePtNfE&t=21s
Вікторія Рощина від початку повномасштабного вторгнення працювала в зоні ведення бойових дій та висвітлювала ситуацію на фронті. 16 березня 2022 року її вперше затримали російські спецслужби в окупованому Бердянську. 22 березня журналістку відпустили, перед цим змусивши записати відео, на якому вона говорила, що не має претензій до ФСБ.
У серпні 2023 року Вікторія Рощина зникла на окупованих територіях. У вересні того ж року її родина подала заяву про її розшук до відповідних органів, зокрема українських. У травні 2024 року Росія офіційно підтвердила затримання журналістки та перебування її на території РФ.
Читайте також:
Росія затягує процес передачі тіла журналістки Рощиної Україні — нардеп 28 серпня 2024 року батько Рощиної Володимир звернувся з офіційним листом до російських представників з запитом на надання інформації про його доньку. Зворотний лист, який отримав батько, був датований 2 жовтня. У ньому була написана дата смерті української журналістки — 19 вересня 2024 року. Володимир отримав його 10 жовтня. 6 жовтня 2024 року Вікторії мало б виповнитися 28 років.
Представник ГУР Андрій Юсов стверджував, що Вікторія Рощина була у списках на обмін. Юсов підкреслив, що її повернення було погоджено і, за його словами, її етапували в Лефортово з метою підготовки повернення додому.
Наразі російська сторона відмовляється віддавати тіло Вікторії Рощиної. 4 листопада народний депутат Ярослав Юрчишин повідомив, що Росія затягує процес передачі тіла.
