Від рук російських окупантів продовжують гинути наші мужні захисники. В громади Вінниччини прийшли жахливі звістки про загибель Петра Ігошкіна, Олександра Бодянчука, Руслана Войта, Олександра Скрипника, Романа Смирнова та Богдана Ситнкика, повідомляє I-VIN.INFO.
Сьогодні Вінницька громада проводжала в останню путь Петра Ігошкіна. Старший солдат, артилерист 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ понад рік боронив Батьківщину від ворога на східному напрямку фронту. Загинув 2 березня при виконанні бойового завдання на Сумщині. Воїну навічно залишилося 35 років.
«Петро добре знав свою справу, відмінно виконував військові накази. Знаючи його характер, можу сказати, що він був душею та серцем свого підрозділу, надійним побратимом, який нізащо не зрадить та не підведе», – розповідає близький друг полеглого Захисника Максим, який зараз продовжує виборювати незалежність України.
Петро Ігошкін розпочав свій життєвий шлях 15 лютого 1990 року в Таджикистані, який невдовзі сколихнула громадянська війна. Тож родина вирішила переїхати на Вінниччину – батьківщину тата.
Спочатку – у село Соколівка Крижопільського району, а пізніше – у Вінницю. Тут Петро закінчив 11-ту загальноосвітню школу та опанував професію зварювальника у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. До повномасштабного російського вторгнення працював на посаді слюсаря з обслуговування теплових мереж у КП «Вінницяміськтеплоенерго».
«Петро був найдобрішою людиною у світі. Він ні на кого не ображався. Вмів пожартувати над собою та розрядити ситуацію лише однією щирою посмішкою, – каже Максим. – Така його особливість приваблювала людей, він одразу ставав своїм у будь-якій компанії. Також був найкращим другом для своїх двох братів, люблячим сином для мами».
Вчора Вінниця проводжала останнім земним шляхом оборонця України Олександра Бодянчука.
Олександр Бодянчук три роки воював в АТО, пішов захищати рідну землю і на початку повномасштабного російського вторгнення. У званні сержанта, командира підрозділу зв’язку служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Загинув від мінно-вибухової травми, яку отримав у бою 12 березня 2022 року поблизу селища Степова Долина Миколаївської області.
Життя воїна обірвалося у 37 років.
Народився Олександр Бодянчук 12 вересня 1984 року у Чернівецькій області. Втім, майже всі свої дитячі роки провів у селі Лучинчик Могилів-Подільського району. Після школи вступив до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, проте дуже швидко зрозумів, що його більше приваблює військова служба. До лав Збройних сил України долучився за контрактом. Від початку російської агресії брав участь в АТО на найгарячішому – маріупольському напрямку. За проявленні мужність та героїзм неодноразово був відзначений командуванням частини.
До повномасштабного вторгнення Олександр Петрович працював водієм у Кондитерському Домі «Вацак». У Вінниці плекав сім’ю, в якій підростав син.
«Проводити час із родиною для Олександра було найбільшою втіхою. Він себе повністю присвячував синові, намагався захопити своїм улюбленим спортом, виростити справжнім чоловіком, яким був сам – розповідає дружина полеглого Героя Лілія. – Олександр умів робити все. Його дуже поважали у колективах, в яких працював, та цінували побратими,
з якими служив та воював. Усім, хто знали та любили Олександра, наразі важко змиритися з непоправною втратою».
Ольгопільська громада «на щиті» зустрічала земляка – захисника України Руслана Івановича Войта.
Рік і п’ять місяців страшної невідомості, болю, тисячі молитов, сліз і надії близьких. Рідні до останнього сподівалися, що їхній Руслан - живий. Але… він загинув, поповнивши ряди небесного воїнства ще 10 жовтня 2023 року, під час штурмових дій поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області.
Найсміливіші кладуть свої життя за неї. Ніколи не забудемо їхньої самопожертви. Саме таким мужнім та вольовим був і Скрипник Олександр Володимирович, 22 квітня 1989 року народження, житель с.Нетребівка Томашпільської громади.
Як тільки російський агресор вторгся на українську землю, Олександр Володимирович став на захист Батьківщини.
Про Героя кажуть, що він був по-справжньому гарною, світлою людиною, завжди уважним і турботливим, надійним другом, вірним побратимом, він мав багато гарних мрій, які так прагнув втілити в життя. Але, втрутилась війна.
Призваний на військову службу першим відділом Тульчинського РТЦК та СП,
солдат Скрипник Олександр Володимирович служив водієм автомобільного відділення підзвіту боєприпасів самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.
2 березня 2025 року на полі бою в районі насленого пункту Суджа Курської області російської федерації згасла життєва зірка нашого оборонця.
02 березня 2025 року, вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, в районі населеного пункту с. Федорівка Бахмутського району Донецької області, загинув наш Захисник – Смирнов Роман Олександрович, 13.11.1997 р.н.
Загинув на фронті випускник Немирівського фахового коледжу будівництва, економіки та дизайну ВНАУ Богдан СИТНИК. Богдан навчався в коледжі протягом 2012-2016 років за спеціальністю Землевпорядкування, здобув фах техніка-землевпорядника у 2016 році. Далі продовжив навчання у Київському Національному університеті будівництва та архітектури.
Світлий, позитивний, веселий, дуже скромний, завжди готовий прийти на допомогу – таким залишився у пам’яті викладачів та його одногрупників та товаришів.
«Богданчик був хорошим студентом, прекрасною людиною… завжди веселий… біль…сум… величезне горе…» - згадують про нього викладачі.
У 2024 році Богдан пішов боронити нашу землю та оберігати наш спокій. Захисник відважно боронив територіальну цілісність та незалежність України.
Читайте також, техніки на понад три мільйони гривень передали військовим вінницькі депутати та волонтери.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
