Історія археолога і воїна, який розкопав дві столиці, повернув додому півтори сотні полеглих захисників і віддав життя за Україну.
Мрії Юрія Коваленка не знали кордонів. Хлопець із маленького села на сході України снив археологією – і став археологом. А ще музикантом, істориком, воїном, музейником, пошуковцем… Він добрий дух рідної Глухівщини, її genius loci, як казали римляни. Але передовсім людина, яка викопувала історію з землі, повідомляє Моя наука.
Спочатку то були черепки, які Юрко тягнув зі смітників, а мама-вчителька історії – не викидала. Однокласники згадують, що міг забігти по дорозі зі школи на город і вертався зі срібною ложкою.
Коли прийшов із армії, поїхав до Києва і попросився в експедицію Інституту археології на Подолі. Звідти його перший запис у трудовій книжці.
Потім були: давньоруські городища, гетьманський Глухів, знищений московитами Батурин, поховання часів Другої світової в Україні, розкопки в Чечні-Ічкерії та під Берліном, а з 2014-го – пошуки українських воїнів на окупованому сході України.
Колеги називають його мандрівним істориком. Як Григорій Сковорода, Юрій завжди був на ногах, біля джерел.
Бо, за словом Сковороди, йшлося про сродну працю. Він тричі не вступив на істфак. Вивчився на електрика та вже пізніше студіював в університетах Глухова і Києва. Як каже колега Юрій Ситий, «археологію вчать на лопаті». Археологію Юрій Коваленко вважав найкращою з наук.
