Військова прокуратура Росії фактично створила механізм повної безкарності для командирів, які беруть участь у військових діях на Мелітопольському та інших напрямках.
За інформацією видання «Верстка», введено негласну заборону на розслідування скарг, пов'язаних з офіцерами бойових підрозділів.
Масштаб проблеми виходить далеко за рамки окремих інцидентів. Тисячі звернень від солдатів та їхніх родичів, що містять інформацію про грубі порушення, систематичні злочини та протиправні дії командного складу, залишаються без офіційної реакції.
Джерело видання в головній військовій прокуратурі прямо заявило:
- Існує негласна заборона на розслідування справ, у яких фігурують офіцери, що служать у бойових бригадах у зоні спеціальної військової операції. Фактично, вони отримали повний імунітет.
Подібна практика поширена не тільки на Мелітопольському напрямку, а й на інших ділянках фронту - Харківській, Донецькій, Луганській. Офіцери російської армії, знаючи про свою безкарність, дозволяють собі дії, які в мирний час кваліфікувалися б як тяжкі злочини.
Редакція РІА Південь неодноразово писала про системність цієї проблеми в лавах окупантів.
Більшість скарг навіть не розглядаються, заявникам надсилають формальні відписки, а в переважній кількості випадків - не надсилають жодних відповідей.
Характерно, що подібна практика існує на тлі декларативних заяв російського військового керівництва про дисципліну і бойове братерство. Реальність же демонструє діаметрально протилежну картину - тотальної безвідповідальності та цинічного ставлення до людського життя.
Особливо показовими є особисті історії окупантів, які розкривають механізми цієї системи. Скарги стосуються широкого спектра протиправних дій: від здирництва і дідівщини до прямих погроз фізичної розправи.
Історії окупантів з Мелітопольського напрямкуОдин із таких випадків стався з Воложаніним Олександром, відомим під позивним «Якудза». Колишній боєць «Ахмата» нині воює у складі 71-го мотострілецького полку, однак його новий командир — киргиз із позивним «Боксер» — із першого дня дав зрозуміти, що в його підрозділі «інвалідам» не місце.
— «Ти одноокий, мені такі, як ти, не потрібні», — заявив командир.
А ввечері запропонував «Якудзі» з’ясувати стосунки кулаками.
Коли той відмовився, послідувала погроза:
— «Будемо на передку — я тебе обнулю».
Конфлікт швидко переріс у відкрите переслідування. Після поранення в бою під Роботиним «Якудза» не отримав жодних виплат, адже командир просто «не помітив» його травми. Іншого бійця, Захара, відправили в атаку зі зламаною ногою. Він дивом уникнув ампутації, але, коли повернувся у частину, опинився в ямі за «самоволку».
Ціна життя — мільйон рублівЩе один окупант із Мелітопольського напрямку, Володимир Степанов (позивний «Петля»), розповів про масштабне вимагання серед російських військових.
— «Я віддав мільйон, щоб просто жити спокійно», — зізнається він.
За його словами, командири погрожували підлеглим розправою, якщо ті не виконуватимуть накази.
— «Якщо не почнете рухатися, у ваш бліндаж залетять ваші ж FPV-дрони. Станете “500-ми” (зниклими безвісти), просто заб’ємо вас там».
Десять днів Степанова цілеспрямовано відправляли на найнебезпечніші ділянки, сподіваючись на його загибель. Навіть евакуація поранених і загиблих не викликала у командування жодного співчуття.
— «Я витягав людей, але кожного разу мене знову кидали в бій. Врешті-решт я послав командира, а він сказав: “Тебе обнулять”».
Командири кидають солдатів помиратиМасова загибель окупантів на передовій стала нормою. Тіла не евакуюють — або через нестачу людей, або тому, що командирам просто байдуже.
— «Рідні не можуть отримати виплати, не можуть поховати загиблих. Командири кажуть одне, українська сторона заявляє, що солдати в полоні. Повний хаос», — пишуть російські військові у пабліках.
Мелітопольський напрямок став одним із найкривавіших для окупантів. Російське командування кидає туди останні резерви в «м’ясні штурми», намагаючись виконати накази Путіна до зміни погодних умов. Але ціна цих наказів для загарбників — тисячі безіменних могил.
