Кривава війна, розв’язана росією, триває і на жаль наші захисники продовжують гинути від рук російських окупантів. В громади Вінниччини прийшли жахливі звістки про загибель Віталія Байдака, Андрія Попенка, Олександра Чаденка, Ярослава Пачоса, Романа Заміховського, Сергія Ткача, Віктора Світайла та Сергія Кваша, повідомляє I-VIN.INFO.
Вчора Вінницька громада проводжала в останній шлях воїнів Віталія Байдака та Андрія Попенка.
Вінничани Віталій Байдак та Андрій Попенко мали чимало спільного: були гарними сім’янинами, виховували по двоє дітей, захоплювалися технікою. Втім, зустрітися їм випало лише на війні. Майже одночасно вони стали у стрій, воювали в одній бригаді та полягли на одному напрямку. Життя обох обірвалося у 45 років.
Віталій Байдак долучився до війська торік восени. У званні молодшого сержанта захищав рідну землю у складі стрілецького батальйону 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Свій останній бій прийняв 27 березня у прикордонні з Харківщиною. Йому навічно залишилося 45 років.
Народився Віталій Байдак 2 липня 1979 року у Вінниці.
По закінченні 15-ї загальноосвітньої школи вивчився на автослюсаря в ДНЗ «Центр професійно-технічної освіти №1». Все своє цивільне життя працював за фахом на одній із міських станцій техобслуговування.
Разом із дружиною плекав двох дітей – сина та донечку, яким зараз 17 та 12 років.
Андрій Попенко виконував військові завдання у складі 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Загинув під час бою 26 березня поблизу кордону з Харківською областю. Воїну було 45 років. Вдома на нього чекали мати, дружина з двома дітьми, сестра та брат.
Народився Андрій 26 квітня 1979 року. Закінчив 18-ту загальноосвітню середню школу та розпочав свій трудовий шлях. До мобілізації працював оператором теплового пункту, розташованого на території однієї з військових частин, хоча сам був суто цивільною людиною.
При виконані бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони України, в районі населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області, загинув стрілець-помічник гранатометника 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини А4640 солдат ЗСУ,
мешканець Літинської громади – Чаденко Олександр Сергійович, 1986 року народження.
З сумом та болем повідомляємо, що зупинилося серце Захисника України, учасника АТО/ООС Пачоса Ярослава Васильовича, жителя с. Жорнище.
Поховали Ярослава Пачоса в неділю, 6 квітня, в рідному селі Жорнище.
За незалежність нашої країни, на Покровському напрямку Донецької області, віддав своє життя мужній воїн, наш односельчанин, Заміховський Роман Миколайович 1971 р.н.
Сьогодні, 7 квітня, до рідної домівки герой повернувся «на щиті».
Зі скорботою повідомляємо про загибель ще одного нашого земляка - Ткача Сергія Миколайовича із Баланівки.
Сергій загинув 5 квітня 2025 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Миропільське Сумської області.
На фронті загинув Віктор Світайло. Він народився 04 квітня 1971 року у с. Нападівка Липовецького району.
По закінченні Нападівської ЗОШ 1-2 ст. продовжив навчатися у Вінницькому ПТУ №4. Опанував професію електромонтажника залізничного транспорту. З дитинства захоплювався технікою, мав золоті руки та добре серце.
З часом був призваний на строкову військову службу,
яку проходив у Морфлоті.
Після повернення одружився і залишився працювати в місцевому господарстві.
З 2014 по 2016 боронив єдність і цілісність України на сході. Після повернення додому працював на заправці ОККО. Виростив гідну зміну-його старший син Сергій в лавах ЗСУ виборює волю і незалежність України. Він і донька Ірина вже мають свої сім'ї, а наймолодшому Ярославчику всього 14 років.
27 березня 2022 року був призваний захищати рідну землю знову. Був поранений, отримав контузію та продовжував святу справу знову і знову.
Готувався до ротації.
Вдома чекали дружина, діти, онучата…
Матрос в/ч 4007 Віктор Світайло 16 травня загинув під час виконання бойового завдання у с. Новоекономічне Покровського району Донецької області.
На війні загинув і ще один наш земляк Кваша Сергій Олександрович, 26 серпня 1988 року народження, жителя села Юрківка.
Матрос Кваша Сергій Олександрович був призваний Тульчинським РТЦК та СП. Служив номером обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
До останнього подиху він залишався вірним обов’язку, захищаючи Україну від ворога.
4 квітня 2025 року внаслідок ворожого удару БПЛа типу Ланцет, в районі населеного пункту Дачне Дніпропетровської області, наш Герой-захисник отримав поранення несумісні із життям.
Відтепер ім’я Сергія Олександровича вписане в новітню історію України, як символ мужності, честі та самопожертви.
Читайте також: Гніванська громада стала флагманом реформи спортивних клубів на Вінниччині.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
