Війна проти дітей: як Росія цілеспрямовано знищує найменших українців144. Це не просто число. Це кількість дітей з Київської області, які були вбиті російськими військами з початку повномасштабного вторгнення. За кожною цифрою — ім’я, обличчя, мрії, які ніколи не збудуться.
Аналітики компанії Top Lead оприлюднили страшну статистику: з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року росіяни вбили або поранили понад 2 500 дітей по всій території України. І це лише підтверджені випадки. Реальні масштаби можуть бути ще жахливішими.
Чому точну кількість жертв визначити неможливо?Україна не має доступу до тимчасово окупованих територій. Там немає журналістів, правозахисників чи представників міжнародних організацій. Там — тиша. Мертва тиша, за якою можуть ховатися тисячі злочинів.
Аналітики кажуть: ця статистика — лише вершина айсбергу Ми знаємо, що на окупованих землях росіяни катують, гвалтують і вбивають дітей. Але як довести це, коли навіть тіла неможливо знайти?
Діти під прицілом: як виглядає мапа смертіНа мапі, яку оприлюднив Top Lead, видно: найбільше постраждали східні області —
Харківська (844), Донецька (401), Дніпропетровська (210) Але серед лідерів — і Київська область (144 вбитих дітей)
Такі втрати не випадкові. Росіяни цілять у житлові квартали, дитячі садки, лікарні та школи. Вони використовують ракети, артилерію та безпілотники, щоб убити не лише військових, а й тих, хто взагалі не може захищатися.
Випадковість чи навмисна політика?Усе більше правозахисників і міжнародних експертів говорять вголос: це не просто "супутні втрати" війни. Це цілеспрямована кампанія терору.
Коли обстрілюються пологові будинки, коли снаряди влучають у школи під час навчання, коли діти зникають безвісти після зачисток у селах — це не випадковість. Це частина стратегії знищення нації через її майбутнє — дітей.
Україна збирає докази кожного злочину. Сотні справ вже заведені. Залучено Міжнародний кримінальний суд. Але головне питання — коли? Коли винні отримають вирок? І чи встигнуть?
А поки що ми маємо пам’ятати: за кожним іменем у списку вбитих дітей стоїть обов’язок — не забути. І не пробачити.
Ця війна не лише про території чи політику. Вона — про дітей. Про те, чи мають вони право жити. Про те, як одна країна вирішила знищити майбутнє іншої.
2 500 дітей Серед них 144 з Київщини Це — злочин, якому немає прощення.
