У мережі показали, до яких розмірів розрослася барахолка в районі садів Філібера - вона займає вже кілька вулиць у Мелітополі.
З незрозумілої причини окупаційна влада активно пишається популярністю цього місця. Пропагандисти знімають сюжети про те, які «корисні в господарстві» речі можна тут придбати.
Однак про те, що багато місцевих жителів виносять речі зі своїх домівок, щоб заробити на хліб, у цих сюжетах, зрозуміло, не йдеться.
До окупації на Філіберах дійсно продавали здебільшого рідкісні, раритетні товари. Зараз асортимент змінився: на прилавках здебільшого утиль, предмети першої необхідності, що були у вжитку, що вказує на економічні труднощі.
Судячи з відео від місцевих жителів, барахолка продовжує розширюватися. Продавці вже не поміщаються ні в садах Філібера, ні на прилеглому майданчику на проспекті Перемоги. Торгівля спонтанно виходить на вулицю Брів-ла-Гайярд.
Така масовість і вимушеність торгівлі вживаними речами - пряме свідчення бідності населення. Люди намагаються вижити, продаючи все, що ще може мати хоч якусь цінність. Це ніяк не поєднується з риторикою «визволителів» про поліпшення життя під окупацією.
Пропаганда замовчує проблему, підміняючи причини наслідками. Люди не від хорошого життя продають особисті речі. Це ознака деградації економіки, а не ознака живої «місцевої ініціативи».
Історія - найкращий індикатор об'єктивної реальності. У повоєнний час і в 90-ті роки в колишньому СРСР такі стихійні ринки з'являлися в умовах економічної катастрофи. Розростання вуличної торгівлі вживаними речами - вірний маркер соціальної бідності.
Таким чином, що більшою стає барахолка, то більш очевидною є реальність: в окупації немає процвітання - є виживання.
