«Не повернетеся — втратите все»: у Мелітополі масово позбавляють житла власників, попри обіцянки окупаційної влади.
На тимчасово окупованих територіях України, зокрема у Мелітополі, розгорнулась масштабна кампанія з відчуження житла, власники якого перебувають за межами окупаційної зони та не можуть повернутись додому на захоплені Росією території.
При цьому, як стало відомо журналістам РІА Південь, на зборах із «гастролерами-новими власниками», які безкоштовно отримали квартири й з очевидних причин почуваються невпевнено, представники окупаційних адміністрацій відкрито заявляють: повернути житло законним власникам не вдасться, адже документи українського зразка не діють, а потрапити на територію можна лише після проходження фільтрації, яку майже ніхто не проходить. Більше того, існує негласне розпорядження — не пропускати власників нерухомості на «нові території».
«Ці квартири будуть передані іншим — тим, хто «все ще чекає на житло», а таких у черзі понад 18 тисяч», — пишуть мелітопольці. Компенсаційне житло не будують, тож усю нерухомість окупанти планують переписати у статус «безхазяйної» й роздати. На зборах влада відкрито заявляє, що власники не повернуться — Шереметьєво не пройдуть. Є негласне розпорядження.
"Недружні громадяни" можуть переоформити власність до 2028 року
Згідно з указом Путіна, громадяни «недружніх країн» — насамперед України — до 2028 року можуть переоформити свою нерухомість у російському Росреєстрі. Тобто навіть ті, хто має всі документи, сплачує комунальні послуги та продовжує утримувати своє житло, юридично не можуть ним розпоряджатися. Насправді ж окупаційна влада вигадує все нові й нові обмеження, щоб унеможливити збереження власності містянами.
Наприклад, у Росреєстрі відмовляються приймати довіреності, видані в російських консульствах, аби «віджати» якомога більше житла.
У чатах мелітопольці радять оформлювати довіреність на громадян РФ, які зможуть представляти інтереси власників у суді після відмови на фільтрації в Шереметьєво. Однак навіть такий варіант залишається малоймовірним — без особистої присутності власника оформити житло в реєстрі неможливо, а суди діють за внутрішніми інструкціями. На засіданнях найчастіше приймаються рішення на користь визнання квартири «безхазяйною» з подальшою передачею її муніципалітету. Ба більше, суд може визнати втраченим право власності навіть на частину квартири,
якщо співвласник евакуювався та не може особисто з’явитися до МФЦ.
скрін чату «Відмовники Шереметьєво»
Парадоксально, але перешкоди створюються не лише для українців. Проросійськи налаштовані жителі Мелітополя, які вже отримали російські паспорти, також стикаються з відмовами у спробах повернутися додому. Незважаючи на лояльність та наявність російського громадянства, їхнє майно також вноситься до списків «безхазяйного» і передається в управління окупаційним адміністраціям. Місцеві так звані багатофункціональні центри (МФЦ) відмовляють у реєстрації житла, якщо з’явився лише один зі співвласників. Що буде з частиною квартири, оформленою на громадянина України, ніхто чітко не пояснює. У приватних бесідах чиновники визнають: «як вирішить начальство, так і буде». Це ще раз підкреслює довільний характер усього, що відбувається.
«Не можете приїхати — значить, квартира нічия» Мелітопольці, що зіштовхнулися з такою ситуацією, радять: якщо власник живий, але фізично не може потрапити додому, треба подавати до суду. Довірена особа з громадянством РФ може подати позов,
зазначаючи, що власник — громадянин України, якого не пропустили, але який продовжує сплачувати комунальні послуги та має всі документи. В ідеалі, вважають вони, такі справи слід доводити до Верховного чи навіть Конституційного суду РФ. Але й самі визнають: усе це — довгий і хиткий шлях, що може закінчитись нічим.
скрін чату «Відмовники Шереметьєво»
скрін чату «Відмовники Шереметьєво»
Для тих, хто не готовий залишати своє майно, порада одна: чекати. Можливо, коли назбирається достатньо подібних позовів, їх розглянуть у вищих інстанціях. Наразі ж кожен вирішує сам — боротися в судах і сподіватися на диво, чи змиритися з втратою житла.
Попри труднощі, деякі городяни все ж радять подавати позови — хай і через довірених осіб. Надія — в тому, що коли таких справ буде достатньо, ними займуться вищі судові інстанції. Але й самі пропагандисти визнають: поки що все залежить не від закону, а від волі місцевої окупаційної влади.
