Від травня 2023 року в Україні функціонує централізований Реєстр осіб, які зникли безвісти за особливих обставин. За словами уповноваженого з цього питання Артура Добросердова, нині в базі обліковується приблизно 63 тисячі зниклих. Переважна більшість з них — жертви війни та окупації. В інтерв’ю для Суспільного він розповів, як організована система обліку, пошуку та ідентифікації зниклих, і наскільки активно співпрацює у цьому Росія.
Він розповів, що системна робота з пошуку зниклих осіб розпочалась лише у травні минулого року, але реєстр охоплює всі випадки з 2014-го. До бази вносять інформацію не лише про військових, але й про цивільних, іноземців, осіб без громадянства та навіть невстановлені тіла. Це дозволяє відстежувати процес розслідування та всі етапи, що можуть допомогти встановити особу.
Міжнародна практика свідчить: ключове завдання держави — якнайшвидше зібрати всі можливі дані про зниклих, зокрема фото, медичні особливості, індивідуальні ознаки тощо. Чим повніша інформація — тим більше шансів знайти людину або встановити її долю.
Добросердов пояснив,
що обмін тілами та полоненими координує спеціальний Координаційний штаб. Офіс уповноваженого займається переважно аналітикою, доступом до реєстрів, комунікацією з родичами та міжнародними організаціями. Він не проводить експертиз чи розслідувань, але має повноваження виявляти недоліки у законодавстві чи взаємодії між структурами й ініціювати зміни.
До складу тимчасового Координаційного штабу входять представники силових і розвідувальних структур. Його головна мета — переговори з РФ щодо звільнення цивільних та військових, обмінів і повернення людей з полону.
Полонені та зниклі: скільки людей досі не повернулисяУ державному розшуку наразі перебуває понад 60 тисяч осіб. Приблизно щодо 10 тисяч є докази їхнього перебування в полоні, як підтверджені через Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), так і на основі свідчень тих, хто був звільнений або OSINT-даних.
Інколи навіть російські військові чи цивільні викладають в мережу фото чи інформацію про українських полонених, що дає змогу ідентифікувати їх. Завдяки таким джерелам працівники офісу вже встановили понад 1,
5 тисячі осіб, які вважалися зниклими.
Полон вважається офіційно підтвердженим тільки тоді, коли його визнає Червоний Хрест. Саме через Женевське агентство пошуку Україна повідомляє РФ про захоплених росіян і гарантує дотримання їхніх прав. В ідеалі, така ж процедура мала б діяти й з іншого боку. Але на практиці — багато українців досі не підтверджені як полонені, хоча є всі підстави так вважати.
Особа залишається у статусі зниклої доти, поки або не буде звільнена й не повернеться на підконтрольну Україні територію чи в третю країну, або ж поки не проведено експертиз і не ухвалено юридичне рішення про її ідентифікацію серед загиблих.
Які обставини найчастіше призводять до зникнень цивільних?Найчастіше це відбувається в умовах окупації. Проте не кожен мешканець окупованих територій автоматично потрапляє до реєстру. Якщо людина має змогу вільно комунікувати з родичами, заяв про її зникнення зазвичай не надходить.
Інша справа — випадки затримань, тортур чи викрадень. Такі ситуації фіксуються правоохоронцями або моніторяться через ЗМІ, і на їх основі порушуються розшукові процедури. До реєстру зниклих також вносять дітей, якщо батьки чи опікуни втратили з ними зв'язок.
Левову частку експертиз для встановлення осіб за ДНК здійснює експертна служба МВС. Крім неї, до справи залучені також лабораторії при МОЗ та Мін’юсті. Минулого року в Україні відкрили п’ять нових лабораторій, ще одну — цьогоріч, і готуються до запуску ще двох. На початку 2025 року ці установи здатні обробляти до 10 тисяч біозразків щомісяця.
Раніш повідомлялося, що статистика Міжнародного Червоного Хреста та дані в Україні щодо зниклих безвісти суттєво різняться.
