Про це повідомилиу пресслужбі Національної гвардії України.
За його словами, його та двох його поранених побратимів не могли тривалий час евакуювати майже місяць на Покровському напрямку через постійні обстріли. Вони сиділи у бліндажі 2x2 метри разом, а їхню позицію час від часу штурмували росіяни.
"Одразу евакуювати нас не було можливості: ворог настільки щільно обстрілював наші позиції, що навіть бронемашина не могла під'їхати до точки збору", — згадує Віталій.
Нацгвардієць Віталій Попри це група тримала позицію весь час. Їх підтримували побратими — вночі з дронів скидали їжу, воду, боєприпаси та батарейки для рації.
Поранення Віталій отримав на третій день свого перебування на найближчій до ворога позиції.
За його словами, у перший день його група отримала завдання вирушити на позиції, де внаслідок обстрілу засипало українських бійців у бліндажі, щоб їх відкопати. На іншій позиції їхні побратими були кілька діб без зв'язку та води. Через це захисники вирішили поділитися на 2 групи і у такий спосіб виконати завдання.
"Ми прийшли, принесли все необхідне. Облаштувались всі разом у крихітному бліндажі.
Ворог постійно робив скиди з дронів та штурмував. Неподалік нашого ВОПу була посадка, через яку без перестанку рухалася ворожа піхота. Одного разу ми почули кроки біля нашого бліндажу. Я та мій товариш кинули гранати, почали відстрілюватись з невеликих бійниць. Одночасно повідомили по рації про штурм", — розповідає Віталій.
За його словами, до них на позицію одразу прилетіли українські дрони, і штурм було відбито. Під час бою на їхній бліндаж був скид, через що бійцю в очі потрапила земля та уламки бетону і він втратив можливість бачити на 4 дні, а з очей текла кров. Також поранення отримали й інші бійці.
"Ми випили необхідні ліки, надали собі першу домедичну допомогу. Перші дні мій стан був дещо пригнічений: я думав, що осліп назавжди. Потім настрій трохи нормалізувався. Взагалі людина може звикнути до всього", — говорить нацгвардієць.
Через кілька тижнів до позиції Віталія прийшла заміна. Було прийнято рішення самостійно вирушати до точки евакуації. Віталій та два поранених його побратима мали здолати дистанцію приблизно у десять кілометрів.
"Виходили по сіряку.
Я практично нічого не бачив, тільки силуети. Зі мною йшли двоє побратимів: один поранений в руку, інший з пошкодженим коліном. Ми йшли посадками та полями, вдень і вночі, мовчки, дотримуючись дистанції, прислухаючись до кожного шороху. Кілька кілометрів пройшли — пересиділи на якійсь позиції. І так весь шлях", — говорить чоловік.
Зір з часом почав повертатися до Віталія Після прибуття до точки евакуації пораненим бійцям було надано необхідну допомогу та відправлено до лікарень, у різні міста.
"У перший вихід до міста було дивне відчуття: дуже багато шуму, машин, людей: зовсім інша обстановка, ніж там, де ми були ще кілька днів тому. Але згодом вже нормально стало, звик. Мене дуже підтримує моя кохана дружина, моя сім'я. Та й зір потроху відновлюється, це додає оптимізму. Хоча в очах ще залишилися уламки. Така травма ще довго загоюватиметься", — ділиться Віталій.
Нагадаємо, що українські оператори БПЛА відбили штурм росіян, які цілеспрямовано прийшли брати їх в полон. Був ближній бій на відстані у 40 метрів.
Раніше у Торецьку бійці штурмового полку бригади Нацполіції "Лють" дронами знищили російських піхотинців, які йшли на штурм їхніх позицій. Посеред дня у повний зріст окупанти нахабно просувалися однією з вулиць міста.
