В Україні щонайменше 630 дітей загинули внаслідок повномасштабного вторгнення росії. Ще понад 1960 дітей поранені, дехто – назавжди залишиться інвалідом. Ці цифри – офіційні дані Офісу Генерального прокурора України. Реальні – можуть бути значно більшими.
Загалом постраждало понад 2590 дітей, більшість із них – у прифронтових регіонах. Найбільше в Донецькій (645), Харківській (492), Херсонській (208), Дніпропетровській (242), Київській (146) та Запорізькій (181) областях.
Лише за один день – 25 травня 2025 року – Росія вбила трьох дітей (у Житомирській області) і поранила ще щонайменше 14. Це не трагедія – це цілеспрямований терор.
Їхні імена – не у зведеннях. Вони жили. І їх убили.
- Злата Росточил, 5-річна одеситка, загинула після ракетного обстрілу. Три тижні у комі – і серце зупинилося.
- Сашко Терещук, 13 років, Бородянка. Загинув разом із батьками під час удару ФАБ-250.
- Богдана Косаченко, 7 років, Сумщина. Загинула під час обстрілу. Її поховали під нові вибухи.
- Борис Добробаба, 15 років, Харків. Його знищила керована авіабомба. Разом із кімнатою, мріями та планами.
- Владислав Ялишев, 14 років, Одеса. Вибіг попередити літніх сусідів про тривогу – і загинув.
- Єлизавета Кравець, 7 місяців. Одеса. Загинула разом із усією сім’єю.
- Уляна-Христина Маленко, 20 років, Запоріжжя. Убита внаслідок удару дрона по житловому будинку.
- Марія Троянівська, 14 років, Київ. Життя обірвалося під час удару БпЛА.
Це не “наслідки війни”.
Це її метод.
Поки на Заході обговорюють “конфлікт” чи “протистояння”, Україна ховає дітей. Поки світ закликає до “деескалації”, Росія системно нищить мирне населення – насамперед найбеззахисніших.
Ці діти не “опинилися не там”. Вони були вдома. Вони не несли зброї. Їхнє життя перервалося тому, що Росія веде війну проти цивільних.
Загалом, за словами президента Володимира Зеленського, загинуло близько 13 тисяч мирних українців, а втрати ЗСУ – майже 100 тисяч захисників. Але смерть дитини – це завжди окрема війна. З нею не можна змиритися.
Історії загиблих дітей повинні бути почуті. Не як виняток, а як доказ. Як аргумент. Як причина – карати воєнних злочинців і не дозволяти світові звикати.
Бо мовчання – це теж зброя. І воно вбиває вдруге.
За матеріалами 1 центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
