Про цей курйозний та водночас небезпечний випадок розповіли на сторінці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Олександр, який до повномасштабної війни працював на атомній електростанції, а з початком вторгнення долучився до війська, пригадує один з бойових виходів.
«Я сильно випередив побратимів під час зачистки ворожих позицій. Зупиняюся — тиша... Викликаю своїх по рації — ніхто не відповідає. Починаю гукати: „Плотва! Плотва!“ — так називався наш пост», — розповідає він.
Раптом із сусіднього окопу, за його словами, «винирює» хтось у російській формі й кричить: «Я — Плотва!». «Побачив мене, мить — і кидає гранату. Я одразу відкрив вогонь... Далі — вибух, відчуваю, як німіє голова, темніє в очах... Подумав, що це кінець», — згадує боєць.
Проте його врятував шолом, який був подарунком від швагра. Вже після бою Олександр помітив у ньому два уламки від ворожої гранати.
До війни він жив у місті Вараш на Рівненщині. Коли росія почала повномасштабне вторгнення, не вагався. «Коли йшов до військкомату, були думки, що можу не повернутися. Але моя мотивація — це мої рідні. Я маю зробити все можливе для їхньої безпеки. А сидіти й просто чекати, коли ворог постукає у двері, — це не про мене», — каже Олександр.
Як повідомляла АрміяInform, провівши цілу ніч у власному окопі з двома російськими окупантами, які взяли його в полон, 50-річний боєць 128-ї бригади Василь на псевдо «Лапа» завдяки досвіду та хитрості зміг знешкодити ворогів і вийти до своїх.
