Українська тенісистка Марина Колб пригадала перебування в Криму після анексії півострова у 2014 році.
Читайте також:
Як Януковича закували в кайдани. Кримська тенісистка у 16 років волонтерила під час Революції Гідності Разом із сестрою Надією Марина переїхала до Львова після так званого «референдуму» в березні 2014-го. Коли Колб-молодша забрала документи з університету у Сімферополі, відчувалася напруга й неприязнь.
Під час пандемії COVID-19 тенісистки повернулися до рідної Євпаторії. Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вони вдруге залишили дім — і переїхали до Латвії.
У розмові з журналістом NV Андрієм Павлечком Марина Колб розповіла, що свідомо ігнорувала в Криму під час окупації, як змінився рівень життя на півострові та чому їм доводилося відпочивати на морі окремо від усіх.
— Коли ви ще навчалися у Львові й приїжджали додому до Криму на канікули — як до вас ставилися в рідному місті?
Ми намагалися триматися осторонь від проросійських компаній, подій, загалом — усього середовища. У нас був, умовно кажучи, свій «український світ».
Родина в нас велика, а біля наших кортів тренувалися люди, які також не підтримували Росію. Ми свідомо уникали контактів із тими, хто виправдовував окупацію.
Але, звісно, траплялися випадкові зустрічі з колишніми знайомими — і все зводилося до суперечок: де краще — в Україні чи в Росії? Такі розмови завжди були важкими.
— Що було для вас найбільш нестерпним у Євпаторії після анексії?
Найбільше вражали ці «святкування анексії» — так звана «кримська весна». Радісні обличчя, гімни, російські прапори на кожному стовпі…
Це викликало огиду. Ти просто йдеш вулицею — а довкола символіка, яка мала всім навіювати думку: «ось тепер тут Росія».
— Відчували зміни в рівні життя?
Так. Насамперед зникли звичні українські товари, улюблені продукти — їх замінили російські аналоги. Ціни зросли, особливо на їжу та розваги.
Комунальні платежі ми не платили — були там недовго. Але загальне враження: усе подорожчало.
Про якісь цікаві події навіть не йшлося. Залишилися лише проросійські концерти, які ми ігнорували. Тож просто проводили час із родиною.
— А на море після анексії ще ходили?
Так, звичайно. Ми їздили в Молочне — це всього три кілометри від моря, там жила бабуся. Там були дикі пляжі без натовпу, і ми відпочивали там у сімейному колі — окремо від усіх.
Раніше ми писали, що тенісистка з Криму розповіла про хамську поведінку росіян у Москві
