Сумні звістки вчергове прийшли до громад Вінниччини. «На щиті» повернулися додому ще 5 Героїв: Володимир Грабаровський, Богдан Василенко, Віктор Штиркун, Андрій Бабюк та Сергій Дончук, повідомляє I-VIN.INFO.
Хмільчани провели в останню путь свого земляка, Захисника України Володимира Олександровича Грабаровського, 25 липня. Він помер 20 липня під час виконання військового обов’язку, захищаючи державу.
Присутні вшанували пам’ять Володимира та всіх полеглих воїнів хвилиною мовчання. Поховали воїна на Митницькому кладовищі.
Володимир Грабаровський народився 28 січня 1983 року в Хмільнику. Навчався у ЗОШ №2, здобув фах столяра у Хмільницькому професійному ліцеї сфери послуг, працював за спеціальністю та на будівництві.
До лав ЗСУ був призваний 15 серпня 2024 року. Служив у військовій частині Т0940 Державної спеціальної служби транспорту, обіймаючи посаду монтажника у монтажному відділенні інженерного батальйону.
Трагічна новина про чергову загибель захисника України прийшла в село Калитинка. Загинув командир 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7337,
молодший сержант Василенко Богдан Вікторович, 07.12.1998 року народження. Богдан Василенко загинув 6 липня під час бойових дій поблизу околиці населеного пункту Катеринівка Краматорського району Донецької області.
Шаргородська громада втратила Захисника України. У боях за Донеччину загинув мешканець села Руданське – Віктор Штиркун, 1998 року народження.
Воїн із перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини. На момент вторгнення він проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Віктор добровільно залишився в строю й до останнього подиху виконував бойові завдання. Він служив розвідником-гранатометником у «гарячих» точках фронту, демонструючи незламну силу духу та гідність справжнього воїна.
У листопаді 2024 року рідні отримали повідомлення про те, що Віктор зник безвісти. Лише нещодавно стало відомо, щовін загинув 20 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Трудове на Донеччині, вірно виконуючи військову присягу. У Героя залишились дружина, маленький син, батьки, які втратили єдиного сина.
У госпіталі 22 липня помер Захисник України – Бабюк Андрій Михайлович,
гранатометник 1-го стрілецького відділення військової частини А7335. Йому було 53 роки. Андрій народився у Козятині, навчався у місцевій школі №3. Ще змалку захоплювався технікою, майстрував і мріяв про дорогу. Після навчання у Вінницькому автодорожньому технікумі здійснив дві мрії: одружився з коханою Людмилою та отримав у подарунок мотоцикл. Разом з дружиною об’їздили Україну, насолоджуючись свободою дороги.
У родині народилися син і донька. Після строкової служби в гарячих точках Кавказу, повернувся додому, працював у депо та на м’ясокомбінаті. У 2015 році він пішов долучився до армії на Луганський напрямок, відслуживши два роки. Після початку повномасштабного вторгнення не залишився осторонь.
Коли на фронті вже були його син і зять, Андрій сказав:«Діти воюють, а я на дивані лежу. Завтра я у військоматі». Був скрізь, де найважче. Евакуював побратимів, виконував складні завдання, за що й отримав позивний «Ювелір». Два роки без втрат, бо кожен бій він прораховував до деталей. Побратими поважали й довіряли.
Третього липня Герой отримав важке поранення. Після кількох операцій і зупинки серця його перевезли до лікарні ім.
Мечникова в Дніпрі. Рідні не покидали його ні на мить. Але серце Андрія Михайловича зупинилося назавжди. Похований Герой на Алеї Слави центрального кладовища.
Вінниця попрощалася із Сергієм Дончуком 26 липня. Майже рік чоловік воював за свободу та незалежність України на одній із найгарячіших ділянці фронту. Сумлінно виконував поставленні завдання, допоки підступний ворог не обірвав його життя.
Сергій Дончук народився у Вінниці 1 жовтня 1985 року. Після 27-ї школи здобув освіту у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. Працював на різних підприємствах міста. Мав доньку від першого шлюбу та кохану жінку, з якою хотів прожити все своє життя.
Торік Сергій мобілізувався на до Збройних сил України. Воював на посаді інспектора прикордонної служби у 1-му прикордонному загоні. Свій останній бій прийняв 15 липня поблизу села Голубівка Куп’янського району Харківської області. Йому навічно залишилося 39 років.
«Сергій мав добру та лагідну вдачу. Він нікому не бажав зла. З натхненням віддавався роботі у мирний час, а бувши солдатом самовіддано боровся з російським агресором. Дуже хочеться, щоб таких як він не забували. Це звичайні наші хлопці, які у найважчий час стали на захист України та не пошкодували за неї свої життя», – поділилася мати полеглого воїна Ольга.
Читайте також: Додому повернувся полонений захисник із Вінниччини
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад.
