Окупаційна влада в Мелітополі розгорнула масштабну кампанію з вилучення нерухомості в містян. Формально людям залишають можливість звертатися до суду, але рішення ухвалюють таким чином,щоб якомога більше квартир, будинків і баз відпочинку перейшли під контроль загарбників.
Масове розірвання договорів Останнім часом фіксуються десятки рішень окупаційних судів, якими визнаються недійсними навіть довоєнні угоди купівлі-продажу та дарування нерухомості. Під удар потрапляють як договори між приватними особами, так і об'єкти бізнесу.
Так, нещодавно так званий "Мелітопольський міжрайонний суд" визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений у листопаді 2021 року між громадянином Р. і його сином А. за 960 тисяч гривень. Формально причиною відмови стала відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації угоди. Але ключовим аргументом, відображеним у рішенні суду, стала відсутність у продавця російського громадянства.
скріншот тг-каналу окупантів
Таким чином, окупанти прямо заявляють: якщо власник не отримав російського паспорта, його права на майно не визнаються.
Бази відпочинку та комерційна нерухомість Під «юридичну зачистку» потрапляють і комерційні об'єкти. Одним зі свіжих прикладів стало рішення щодо бази відпочинку в Кирилівці.
Попри чинний «перехідний період» за реєстраційними процедурами (до 2028 року офіційно дозволяється оформлення об'єктів в окупованому регіоні), окупаційний суд без очікування остаточних термінів одразу передав базу відпочинку у власність «Запорізької області» - тобто фактично російській державі. Громадяни, які намагалися довести своє право на цю власність, залишилися ні з чим.
скріншот тг-каналу окупантів
У такий самий спосіб десятки об'єктів стають власністю «муніципалітетів», які потім перерозподіляють їх між потрібними людьми, часто безоплатно або за формально заниженою вартістю.
Це означає, що будь-які правові гарантії власників в очах окупаційної адміністрації нікчемні: майно забирають на користь «держави», якою де-факто управляє російська військова адміністрація.
Судова практика: легалізація грабежу Ще один важливий момент - скасування навіть давніх, довоєнних договорів дарування.
Так, у випадку, коли окупаційний суд дозволив сім'ї зберегти квартиру, саме рішення стало небезпечним прецедентом: угода могла бути розірвана лише через формальну невідповідність новим вимогам.
Кожен такий епізод - це не випадковість, а скоординована і заздалегідь прорахована стратегія. Судові засідання відбуваються з формальним запрошенням до участі колишніх власників, але будь-які позови і скарги від українців не розглядаються по суті. «Правосуддя» працює виключно на інтереси окупаційних адміністрацій
Для чого забирають будинки, квартири та бази? Офіційна риторика - забезпечення житлом тих, хто приїхав працювати на окуповану територію: чиновників, лікарів, військовослужбовців, викладачів. За фактом - це система заохочення і стимул для колонізації регіону та асиміляції нових «управлінців» і військових, яких Росія переселяє на окуповані території.
Для власників, особливо тих, хто був змушений покинути Мелітополь після окупації або не поспішає отримувати російські документи, шанси повернути майно - мінімальні.
Паралельно із судами працює механізм «націоналізації» покинутої нерухомості.
Окупаційна влада регулярно публікує списки «безгосподарного майна»- по суті, віджатого в законних власників. Прикметно, що до цього переліку періодично потрапляє і власність тих, хто залишився в окупації і довести свої права їм буває дуже непросто.
Усе це складові свідомої політики окупаційних структур, націленої на закріплення контролю над регіоном і витіснення нелояльного населення. Під красивим формулюванням «юридичної процедури» ховається грабіж майна мешканців Мелітополя - незалежно від давності права власності, громадянства, місцезнаходження або наявності всіх українських документів.
Допоки Мелітополь залишається окупованим, його жителі беззахисні перед рейдерськими схемами нової влади, а сама власність є розмінною монетою для «нового населення» і примусу до лояльності.
Фактично триває системне захоплення приватної власності, яке має всі ознаки масштабного воєнного злочину.
