Після окупації Мелітополя в регіон масово їдуть росіяни у пошуках високого заробітку. Уже звично бачити в місті нових чиновників, військових і пропагандистів, а серед новоприбулих тепер — тисячі охоронців.
Їх везуть спеціально для роботи в школах, дитячих садках та інших соціальних закладах. Фактично кожен об’єкт — режимний, і навіть для дітей діють ті ж суворі заходи контролю що й на військових базах.
Бум на охоронців: кого і за скільки берутьГоловний драйвер міграції приватних охоронців — по-справжньому високі зарплати. Російські сайти вакансій і спеціалізовані сервіси рясніють оголошеннями: охоронцю в Запорізькій області, включно з районом Мелітополя, пропонують «ставку» від 140 000 до 230 000 рублів, а реальна зарплата нерідко сягає 200 000 щомісяця.
До слова, їм пропонують охороняти не лише освітні заклади, а й певні промислові об’єкти.
скріншот оголошення з сайту Авіто
Це практично стільки ж, скільки обіцяють учасникам війни, і на порядок більше середньої зарплати охоронця в російській глибинці (15–30 000 рублів).
Бізнес підхопили навіть підприємці, які раніше займалися туризмом:
тепер вони відправляють бригади охорони в окуповані регіони, обіцяючи при цьому мінімальні вимоги — можна працювати без ліцензії, без досвіду, розглядають чоловіків від 45 років і старших. Кандидатів набирають із регіонів зі складною економічною ситуацією: сибірські міста, Урал, північ Росії.
Що роблять ці охоронці в МелітополіОдразу після окупації мелітопольських шкіл і дитсадків новоприбулі охоронці почали проводити обшуки у дітей перед уроками — їх оглядають на наявність зброї та заборонених предметів. Кожен масовий захід проходить під посиленим контролем: на святах чи концертах встановлюють рамки, металошукачі й організовують ретельний огляд.
Перший дзвінок у СШ №15 у Мелітополі скріншот тг-каналу окупантів
Адміністрації освітніх закладів підпорядковуються Росгвардії, якій звітують про кожний інцидент. Фактично навіть у дитячих закладах охоронець — головна особа, значно важливіша за вчителя чи вихователя.
Як формується ринок: схема зарплат і нові посередникиЗа організацію приватної охорони шкіл і дитсадків відповідають переважно приватні фірми (ЧОПи), які підписують прямі договори з адміністрацією окупаційних територій.
За даними російських ЗМІ, виділення коштів на кожен охоронюваний заклад сягає 384 000 рублів на одного співробітника щомісяця. При зарплаті 150–200 000 рублів чистий прибуток для посередників вражаючий.
З’явився цілий бізнес із набору людей та подальшого відправлення їх на південь України — за цю послугу агентства беруть свою комісію. В інтернеті десятки оголошень про таку роботу, причому багатьох цікавить саме робота «вахтою» — 3–6 місяців, потім повернення додому.
Без досвіду і ліцензії, але з кийком і обшукамиОдна з головних відмінностей «потоку» — знижені вимоги до кандидатів. Якщо в Росії на таку посаду потрібен сертифікат, ліцензія, інколи підготовка, то на нових територіях достатньо бути старше 45 років, мати російський паспорт і погодитися на будь-які умови. Навчання часто проводять на місці — головне, «щоб людина була міцна й готова до відрядження».
скріншот повідомлення в російській пресі про набір охоронців у Кургані
Чому це вигідно бізнесу і владі РФВисокі зарплати — головний стимул для жителів депресивних регіонів Росії масово їхати на тимчасово окуповані території.
Для багатьох охорона у Мелітополі — єдиний шанс змінити фінансову ситуацію. При цьому федеральний бюджет готовий виділяти суми, які на порядок перевищують звичні для соціальної сфери в Росії.
Рентабельність бізнесу висока: обшуки та посилений режим не потребують особливих вкладень, а попит на дешеву робочу силу серед «охватних» роботодавців зберігається.
Тотальний контрольРежим безпеки від окупантів охоплює всі сфери життя: від освітніх закладів до держструктур. Огляди й перевірки стали щоденною практикою. Формально це подається як «турбота про людей», проте фактично йдеться про побудову системи тотального контролю над населенням.
Мелітополь поступово перетворюється на регіон суворого режиму, де кожен соціальний об’єкт охороняють озброєні люди, чия компетентність викликає запитання. Така «охорона» створює нові ризики й підштовхує до посилення і без того репресивної системи. Російська влада боїться не стільки міфічних «терористичних загроз», скільки підконтрольного населення захоплених регіонів.
