33-річний нацгвардієць Владислав разом з побратимами тримали позиції поруч з Покровськом, поки не потрапили у полон РФ. Окупанти знущалися над захисниками на полі бою, перерізали Владиславу горло та лишили помирати в ямі.
Історію військового розповіло Суспільне Дніпро.
Через поранення сам Владислав говорити не може, проте чоловік написав у щоденнику про всі події, які з ним сталися.
Військовий пригадує, що декілька тижнів тому його бригада втратила контроль над позицією поблизу Покровська. Коли Владислав намагався допомогти побратимам, окупанти взяли його у полон.
«Його спочатку одні впіймали, а потім вже завели в підвал, там вже були зовсім інші військові. Там їх було двоє, і ці двоє знущалися над ними», — розповіла дружина захисника Вікторія.
Брат українського захисника Євген розповів, що, за словами Владислава, над українцями окупанти знущалися та катували: «Те, що він [Владислав — ред.] розповідав, що першим хлопцям, які потрапили в полон — вони були з розвідки — їм виколювали очі, відрізали губи, чоловічі органи обрізали, вуха, ніс».
Владиславу окупанти перерізали горло.
Чоловік був останнім з восьми захисників, якого російські загарбники кинули пораненого у яму. За словами бійця, окупанти думали, що всі українці мертві. Проте Владислав вижив, дочекався, коли росіяни підуть, закрив рану на горлі тканиною та виліз з ями.
«Він каже, що йому повезло тим, що коли їх викинули в яму, зверху ще сміття висипали, щоб не так видно було. Там була побита пляшка, у нього ж руки були зв’язані, і так він зміг тією пляшкою порізати мотузку», — розповідає Вікторія.
У такому стані чоловік п’ять діб повз до українських позицій. 17 серпня Владислава привезли до одного з медзакладів Дніпропетровщини з великою крововтратою та ранами, які почали гнити.
Гендиректор медзакладу Сергій розповів, що захисника вже прооперували, медики роблять все можливе, щоб Владислав зміг знову говорити. «Вже взяли зобов’язання всі лор-хірурги зробити настільки класну операцію, щоб і шовчику не було видно, щоб міг розмовляти і дихати самостійно. Все це скласти в одне ціле, все очистити, все привести до порядку, а потім зробити операцію», — розповів Сергій.
Брат захисника зазначив, що зараз Владислав найбільше хоче побачити 4-річну доньку та планує у майбутньому повернутися до війська. «Пише, що щоб ті тварюки всі відчули те, що відчув я і ті сім наших хлопців-козаків», — поділився брат військового думками Владислава.
