Сумні звістки знову дійшли до Вінниччини. У боях за незалежність та територіальну цілісність України загинули земляки Вінниччини: Олександр Вітряк, Василь Шкроба, Юрій Зелений, Дмитро Києнко, Андрій Лазик, Олексій Некрасов, Руслан Оржеховський та Вячеслав Паньків, повідомляє I-VIN.INFO.
На військовому полігоні помер захисник України, гніванчанин Вітряк Олександр Васильович.
Олександр народився у Гнівані 2 квітня 1976 року. Навчався у загальноосвітній школі №1 ім. Макаренка. У мирному житті працював каменотесом у Гніванському кар’єрі. Також чоловік був одним з майстрів, який долучився до створення гранітного піаніно біля музичної школи.. Мав досвід роботи ювеліром на підприємстві «Сардонікс».
В Олександра були золоті руки й він умів виконати будь-яку роботу — від електрика до слюсара чи сантехніка. Він був добрим, працьовитим, завжди готовим прийти на допомогу.
У травні 2024 року його призвали до лав Збройних Сил України, де він став на захист Батьківщини. Службу ніс на Одещині. Серце Героя перестало битися 27-го серпня.
Втратила свого земляка Крижопільська громада - Шкробу Василя Васильовича,
20 січня 1991 року народження, жителя с. Крикливець.
Призваний на військову службу другим відділом Тульчинського РТЦК та СП в липні 2023 року, солдат Шкроба Василь Васильович служив гранатометником першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Герой загинув у місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області внаслідок вогнепального поранення.
На щиті до Вінниці повертається Юрій Зелений. Він був інструктором із військового рекрутингу у Вінницькому ТЦК та соціальної підтримки, одним із тих, хто допоміг створити у місті перші муніципальні рекрутингові центри. Юрій зустрічав і підтримував людей, які прагнули стати до лав ЗСУ, пояснював, як самостійно обрати підрозділ та посаду, надихав власним прикладом. Рідні й побратими довго вірили, що він може перебувати в полоні, та нещодавно експертиза ДНК підтвердила загибель Героя.
Тростянеччина в жалобі. Більше року залишалася невідомою доля земляка, воїна – Руслана Олексійовича ОРЖЕХОВСЬКОГО з Херсонщини, сім’я якого знайшла прихисток у селі Буди.
01 липня 2024 року, вірно виконуючи свій військовий обов’язок і мужньо боронячи рідну землю від російського окупанта, солдат Руслан ОРЖЕХОВСЬКИЙ, водій 1 танкової роти танкового батальйону військової частини А4699, віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Восход Покровського району Донецької області. Герою назавжди 41.
Ще одного Героя втратила Тростянецька громада. 25 серпня, в стрілецькому бою з ворогом, загинув мужній, відданий Захисник України – ПАНЬКІВ Вячеслав Іванович з села Дубина.
Сержант Вячеслав ПАНЬКІВ, інспектор прикордонної служби 3 категорії-помічник гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону імені Володимира Великого Державної прикордонної служби України, віддав своє життя, прийнявши останній, смертельний бій поблизу населеного пункту Грузьке Покровського району, що на Донеччині.
Герою навіки 39.
Вінницька громада проводжає у вічність трьох Захисників.
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Дмитро Києнко добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Спочатку ніс службу у полку зв’язку Повітряних Сил ЗСУ, а невдовзі доєднався до 425-го окремого штурмового полку «Скала», де воював на посаді стрільця-снайпера штурмового відділення взводу. Свій останній бій прийняв торік 17 травня поблизу села Новобахмутівка Покровського району Донецької області. Воїну навічно залишилося 27 років.
Народився Дмитро Києнко у Вінниці 6 червня 1996 року. Закінчив ліцей №31 та Вінницький національний технічний університет – факультет інформаційних технологій та комп'ютерної інженерії за спеціальністю «Кібернетика та захист інформації». Працював на ПП «Вінтехпостач». Створив сім'ю, в якій підростає донечка. З війни на Дмитра також чекали батьки, рідні, близькі та друзі.
Андрій Лазик виконував бойові завдання у складі 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Був розвідником-санітаром. Загинув 19 листопада 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області.
Йому було 29 років.
Народився Андрій Лазик 4 листопада 1994 року у Вінниці. Здобув освіту у ліцеї №15 та у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М. Коцюбинського – факультет математики, фізики і комп’ютерних наук. Мав свою майстерню з фарбування автомобілів, а з початком повномасштабного російського вторгнення влаштувався на роботу до одного з торговельних центрів міста.
Олексій Некрасов мобілізувався до війська 2023 року. Боронив рідну землю від ворога у складі 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Був навідником гранатометного відділення роти вогневої підтримки. Поліг того ж року 15 листопада на околиці села Роботине Запорізької області. Життя воїна обірвалося у 37 років.
Народився Олексій Некрасов 3 червня 1986 року у сім’ї військового, яка незабаром переїхала до Вінниці. Відразу по закінченні школи «Аіст» розпочав свій трудовий шлях. Працював переважно у Києві. Спробував чимало професій: будівельника, сторожа, ремонтника, автослюсаря. А останнім місцем роботи стала компанія, що надає інтернет-провайдерські послуги. З рідних у нього залишилась сестра, брат і племінник.
Читайте також: Загиблих захисників та захисниць вшанували масштабним автопробігом вінничани
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад.
