На окупованих територіях Мелітопольщини продовжують спливати історії, де смерть російських солдатів стає приводом для сімейних розборок і боротьби за гроші.
Так, у Мелітополі колишній чоловік місцевої мешканки через суд втратив усі права на отримання компенсацій після загибелі їхнього сина, мобілізованого на війну проти України. За рішенням так званого окупаційного «Мелітопольського міжрайонного суду», чоловік був визнаний таким, що втратив право на всі заходи соціальної підтримки, передбачені батькам загиблих учасників СВО.
Колишня дружина і мати загиблого мелітопольця довела в суді, що її чоловік довгі роки пив, не працював і не допомагав родині. Тепер він не отримає ні рубля з тих самих «кривавих виплат», які Кремль обіцяє сім'ям убитих вояків.
скрін окупаційний суд
Згідно з указом Путіна № 98 від 5 березня 2022 року, членам сімей загиблих окупантів належить одноразова виплата — 5 мільйонів рублів, а також ряд пільг і компенсацій. Однак, як показує практика, саме ці «криваві гроші» стають причиною безлічі скандалів, судових тяжб і навіть злочинів. Мелітопольський випадок лише підтверджує тенденцію:
на війні проти України заробляють не тільки «чорні вдови», а й так звані «горе-батьки», які згадують про дітей лише після їх загибелі.
Тим часом самі «добровольці» і мобілізовані росіяни, особливо з окупованих територій, масово гинуть на м'ясних штурмах. За даними української розвідки, середня тривалість життя бійця з бідних регіонів Росії в штурмових підрозділах не перевищує десяти днів. А ті, хто підписав контракт на тимчасово окупованих територіях, часто зникають без сліду — без трун, без виплат, без обліку втрат.
Статус «зник безвісти» фактично став новою формою безкоштовної утилізації. Поки російські військові гинуть під Мелітополем, в тилу вже ділять компенсації їхні родичі. У російських регіонах і на окупованих територіях сформувався справжній «ринок смерті»: вдови і матері змагаються за можливість отримати мільйони за загиблих чоловіків. Одні жінки заздалегідь шукають «військових наречених», інші втягують чоловіків у кредити та подарунки, знаючи, що ті не повернуться з фронту.
Є й ті, хто свідомо підштовхує своїх чоловіків або синів до участі в СВО заради обіцяних виплат. Так, у країні, де війна стала повсякденністю, навіть смерть близьких перетворилася на джерело доходу. І якщо раніше «чорними вдовами» називали жінок, які втратили чоловіків на війні, то тепер — тих, хто заробляє на їхній загибелі.
