Скорботні новини знову торкнулися Вінниччини. Громади Вінниччини втратили ще вісьмох захисників: Андрія Далекого, Миколу Суржака, Володимира Шкіліндея, Ярослава Ратушняка, Володимира Міняйла, Павла Резидента, Андрія Рачека та Руслана Міхєєва, повідомляє I-VIN.INFO.
Тростянеччина в жалобі. Майже рік родина, друзі та громада чекали на звістку про долю нашого земляка, відважного Захисника – Андрія Олеговича Далекого з села Четвертинівка.
27 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання, матрос Андрій Далекий, водій взводу технічної розвідки батальйону логістики військової частини А0216, загинув поблизу н.п. Сонцівка Донецької області. Герою назавжди 40.
Із своїм земляком прощається Бершадська громада. Під час виконання бойового завдання загинув Суржак Микола Федорович. Микола Федорович був призваний до лав Збройних Сил України 16 березня 2022 року. 22 жовтня 2023 року, під час штурмових дій противника, які супроводжувалися щільними артилерійськими обстрілами в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, він віддав своє життя за Батьківщину.
Сьомого жовтня Теплицька громада зустріла та провела в останню земну дорогу Захисника України, жителя с. Сокиряни - Володимира Віталійовича Шкіліндея. Його серце перестало битись 1 жовтня 2025 року у Пологівському районі Запорізької області.
Шкіліндей Володимир Віталійович народився 01 березня 1969 року в селі Тупичів Чернігівської області. Там пройшло його дитинство. Після закінчення школи пішов здобувати професію токаря. У 1988 році строкова служба. У 1999 році переїхав разом з дружиною в село Сокиряни громади. Згодом у сім’ї народився син Віталій. У мирному житті всю свою трудову діяльність Володимир працював у сільському господарстві.
22 серпня 2024 року був мобілізований у лави ЗСУ. Служив старшим стрільцем-вогнеметником 2 мотопіхотного відділення у складі 118 окремої механізованої бригади. Постійно був у гарячих точках, де велися запеклі бої. Був нагороджений медаллю «ВЕТЕРАН ВІЙНИ».
Калинівська громада втратила ще одного Захисника України. 7 жовтня 2025 року у лікарні міста Києва зупинилося серце Захисника України — Ратушняка Ярослава Олеговича. Боєць отримав поранення під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Ярослав народився 18 грудня 2000 року. Навчався у Дружелюбівській школі, згодом здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. У липні 2020 року Ярослав був призваний на строкову службу, а вже у 2022 році долучився до захисту Батьківщини у складі 14 бригади Національної гвардії України, де з гідністю виконував свій військовий обов’язок, боронячи рідну землю від ворога.
У Героя залишилися мати, батько та брат. Батько – військовий, який присвятив своє життя захисту України.
Ще одна сумна звістка для Калинівської громади - підтверджено загибель Героя України Володимира Міняйла. Після тривалих пошуків і очікування, результати експертизи засвідчили, що тіло Героя, який вважався зниклим безвісти з 14 лютого 2024 року, ідентифіковано. Володимир загинув у районі міста Авдіївка Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Володимир Міняйло народився 8 січня 1982 року в місті Калинівка. Навчався у Калинівській ЗОШ №3, згодом у ПТУ села Нова Гребля, де здобув фах будівельника та тракториста. До війни працював за професією, був працьовитим і щирим чоловіком.
20 квітня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України, служив у званні старшого солдата, гідно захищаючи рідну землю. У Володимира залишилися мати, брат і син.
Вінниця прощається з полеглим оборонцем України Павлом Резидентом. Павло став на захист України у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Боронив Батьківщину від ворога у лавах 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка, де його знали як вправного стрільця із позивним «Grinch». Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. 18 місяців тому, зв’язок із воїном було втрачено. Ввесь цей час він вважався зниклим безвісти, допоки тест ДНК не підтвердив загибель військового. Павло загинув торік 23 березня поблизу села Авдіївське Покровського району. Йому навічно залишилося 28 років.
Павло Резидент народився у Вінниці 21 липня 1995 року у люблячій родині, в якій невдовзі у нього з’явився братик. Після успішного закінчення ліцею №30 продовжив навчання у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. А згодом здобув диплом бакалавра та магістра у Вінницькому національному аграрному університеті,
у житті якого брав активну участь, був здібним та старанним студентом. Далі пройшов строковий армійський вишкіл у складі Національної гвардії України та розпочав свою трудову біографію. Працював на кондитерській фабриці «Рошен», прагнув стати кращим у своїй справі. Для цього постійно займався саморозвитком, примножував професійні знання.
Вінниця 7 жовтня проводжала у вічність двох Захисників України – Андрія Рачека та Руслана Міхєєва.
Андрій Рачек добровольцем долучився до Збройних сил України у перші ж дні повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був старшим солдатом інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону. Виконував бойові завдання на покровському, сумському, запорізькому напрямках. На жаль, воєнні будні призвели до важкої хвороби, наслідки якої виявилися несумісними із життям. Воїн відійшов у вічність 4 жовтня. Йому було 53 роки.
Андрій Рачек народився 17 січня 1972 року у Вінниці. Тут закінчив 29-ту загальноосвітню середню школу, а опісля опанував робітничу професію та усе життя працював будівельником.
Тепло його рук пам’ятають чимало новозведених просторів для життя та відпочинку вінничан. Разом із дружиною Андрій виплекав трьох донечок, найменшій із яких зараз 13 років, опікувався батьком.
Руслан Міхєєв став у стрій торік улітку. Був стрільцем. Боронив Батьківщину у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Загинув при виконанні бойового завдання 18 листопада 2024 року на покровському напрямку. Воїн назавжди залишився 48-літнім.
Він народився у Вінниці 2 листопада 1976 року. Підлітком пережив важку втрату – загинув його тато. Після закінчення 9-ї загальноосвітньої середньої школи вивчився на водія у Вінницькій транспортній компанії. Проте, усією душею прагнув творчості. Втамувати спрагу прекрасного йому вдалося у ювелірній майстерні заводу «Діамант», на якому пропрацював 15 років: пройшов усі щаблі – від учня до майстра-гранувальника. У свої вироби вкладав усе своє золоте серце. Молодята зі всього міста прагнули замовити собі обручки саме у Руслана. Знали, це направду буде оберіг на вдачу та довге й щасливе подружнє життя.
Читайте також: Ворог атакував Ніжинщину: пошкоджено енергетичну інфраструктуру та залізницю
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
