Серед загиблих – понад 400 таджиків, майже 300 казахів, понад 100 узбеків та десятки туркменів і киргизів, які воювали на боці російської армії
Сундет Пернебек переїхав до Росії у 2024 році, аби влаштуватися на нову прибуткову роботу, яка дозволила б йому оплатити весілля. Але у травні 2025 року, 26-річний уродженець Казахстану з’явився у списку іноземців, які загинули в Україні, воюючи на боці РФ. Про це розповідає Foreign Ukraine з посиланням на Радіо Свобода
«Протягом приблизно 5-6 місяців після того, як мій син поїхав до Росії, він регулярно телефонував матері. Під час нашої останньої телефонної розмови він сказав: «Я їду працювати у лісисту місцевість на 10 днів, і там поганий зв’язок, тому не хвилюйтеся [якщо я не телефонуватиму]. Після цього, ми більше ніколи від нього нічого не чули», – розповів батько Пернебека, Бауиржан.
Він звернувся до посольства Казахстану у Москві, аби вони допомогли знайти їхнього сина, але не отримали жодної відповіді. Родина влаштувала символічний похорон для Пернебека, але його батько не припинить пошуки сина.
Вважається,
що Пернебек є одним із сотень вихідців із країн Центральної Азії, які були вбиті або зникли безвісти з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, згідно з проектом «Я хочу жити», який регулярно оновлює свій список. Серед них понад 400 таджиків, майже 300 казахів, понад 100 узбеків та десятки туркменів і киргизів.
Вважається, що тисячі чоловіків із Центральної Азії приєдналися до російських військ в Україні. Деяких заманили пропозиції вигідної роботи. Інших, переважно засуджених та ув’язнених, змусили вступити до лав російської армії.
Точна кількість вихідців із Центральної Азії, які воювали в Україні, невідома. За інформацією проекту «Я хочу жити», йдеться про щонайменше 3000 чоловіків. Але реальна цифра, ймовірно, набагато вища.
«Список неповний. Реальна кількість загиблих або зниклих безвісти громадян Казахстану, ймовірно, у кілька разів вища. Реальна кількість загиблих або зниклих безвісти громадян Казахстану, ймовірно, у кілька разів вища. Щомісяця ми отримуємо понад 50 запитів від сімей, які шукають своїх родичів лише з Казахстану», – прогнозує Віталій Матвієнко, речник проєкту «Я хочу жити».
Експерти стверджують, що бідність та відсутність можливостей працевлаштування в Центральній Азії, а також успіх російської пропаганди є основними факторами, що спонукають центральноазіатців їхати на війну в Україні.
«Деякі люди перебувають під впливом російської пропаганди. Вони дивляться російське телебачення, вони вірять, що борються за благородну справу. Інших просто обманюють обіцянками високої оплати праці або російського громадянства», – пояснив казахстанський військовий аналітик Ермек Сейтбатталов.
За його словами, поширене безробіття та низька заробітна плата в регіоні полегшили російським вербувальникам пошук людей з Центральної Азії, які відчайдушно прагнуть забезпечити свої сім’ї.
«Ви відкриваєте будь-який сайт і бачите оголошення про роботу в [Росії, наприклад, у] Сибіру, Іркутську чи на Далекому Сході – високі зарплати, легка робота. За деякими з цих пропозицій стоять [військові] вербувальники, які відправляють людей у зону бойових дій», – додав Сейтбатталов.
Акбар Курбонов, 23-річний трудовий мігрант з Узбекистану погодився на вигідну пропозицію роботи водієм у російській провінції Ростон-на-Дону, що межує з Україною.
Він пізніше зрозумів, що трудовий контракт насправді був угодою про вступ до російської армії, і він опинився у Луганській області, яка значною мірою контролюється російськими збройними силами. На відеозаписі видно, як Курбонов благає узбецьку владу допомогти йому повернутися додому.
Мати Курбонова, Рузігуль Бобоєва просила узбецьку владу повернути її сина з України, але не отримала допомоги.
