Своїх синів, які загинули в боях із ворогом, знову оплакує Вінниччина. Стало відомо про смерть ще дев'ятьох захисників: Юрія Гребенюка, Дмитра Дмитрука, Вадима Рябоконь, Сергія Юрченка Артема Казимирського, Івана Степанкевича, Анатолія Гончарука, Дениса Бондара, Сергія Пілецького, повідомляє I-VIN.INFO.
Теплицька громада втратила свого земляка. Захищаючи Україну загинув уродженець села Шевченківка Юрій Юрійович Гребенюк.
Юрій народився 27 травня 1981 року. Дитинство та юність хлопця пройшли в селі Шевченківка. Після закінчення Комарівської школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї. По закінченню навчання працював у місцевому агроформуванні. Згодом переїхав до Києва, там одружився.
11 серпня 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив на посаді водія десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу у складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 6 листопада 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Юнаківка Сумської області.
За словами командира частини – в ході виконання бойових завдань Юрій завжди був вірний військовій присязі,
у бою виявляв стійкість та мужність. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Мав добрий рівень мотивації.
«На щиті» додому повернувся Воїн, гайсинчанин, молодий матрос – Дмитро Анатолійович Дмитрук, 05.11.1997 року народження. Повідомляє Гайсиньска міська рада.
Цілий рік Дмитро вважався зниклим безвісти. Та після проведених влітку репатріаційних заходів обміну тілами з ворогом, проведена ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника. Матрос, номер обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, Дмитро Дмитрук загинув смертю хоробрих 13 листопада 2024 року, неподалік від населеного пункту Новоселидівка Покровського району Донецької області в результаті ворожого мінометного обстрілу. Він відав життя за свою країну, свій народ, свою землю.
Чорна звістка прийшла в Кіблицький старостинський округ, в село Кіблич, в родину Рябоконів. Після проведення репатріаційних заходів з ворожою стороною, було ідентифіковано тіло воїна - захисника,
кібличанина, Рябоконь Вадима Федоровича 06.09.1995 року народження.
Солдат, стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619, Вадим рік і сім місяців вважався зниклим безвісти. Згідно експертизи ДНК, було встановлено, що наш земляк загинув під час виконання обов'язків військової служби, завдань пов'язаних із захистом Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України 25 травня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Тепер Вадиму навіки 28.
Трагічна новина знову сколихнула Гайсинську ОТГ. Стало відомо про смерть жителя села Мар’янівка, старшого лейтенанта, ветерана російсько-української війни, військовослужбовця військової частини А0707 - Сергія Петровича Юрченка, 1970 року народження.
Серце Героя назавжди зупинилося 18 листопада 2025 року в реанімаційному відділенні Інституту серця міста Києва внаслідок важкої сердечної хвороби.
Сергій Петрович служив по мобілізації з 2022 року, не був кадровим військовим, але став надійним побратимом,
і разом з усіма мужньо боронив рідну землю, проявивши відвагу й незламність у бою з окупантами. Під час бойових дій двічі отримав важкі поранення та контузії, які суттєво пошатнули його здоров’я. Але він не здавався, і кожного разу ставав у стрій, виконуючи конституційний обов'язок перед українським народом. Сергію Петровичу назавжди 55.
«Крижопільський виправний центр (№113)» сколихнула страшна і болюча звістка про загибель молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки сержанта внутрішньої служби Артема Казимирського. Мужньо виконуючи військовий обов’язок у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області 17 вересня 2023 року Артем прийняв свій останній бій. Понад 2 важких роки він вважався зниклим безвісти.
Артем 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, пішов добровольцем захищати країну.
«Завжди позитивний, щирий та відважний, він не відступив навіть тоді, коли рідні просили залишитися вдома. Він пішов боронити Україну, керуючись почуттям обов’язку та любов’ю до Батьківщини. Після себе залишив двох донечок,
для яких він назавжди залишиться прикладом справжнього Героя», - наголосили в дописі центру.
Скорботна звістка сколихнула Барську громаду. Загинув Степанкевич Іван Миколайович, 1997 року народження, житель села Терешки, поклав своє молоде життя на вівтар свободи та незалежності України. Йому назавжди 28.
Іван був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. У лавах Збройних Сил України він сумлінно виконував свій обов’язок, обіймаючи посаду молодшого сержанта, начальника контрольно-пропускного пункту 4 стрілецького взводу в/ч 3113 Західного територіального управління Національної гвардії України. Це була людина, яка не знала страху, завжди готова прикрити побратима і до останнього подиху вірна присязі.
Він загинув 30 серпня 2025 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання. Два місяці болючого очікування тривожили родину та громаду: Іван вважався зниклим безвісти. Але страшна правда розітнула надію у листопаді, коли його тіло було опізнане за допомогою експертизи ДНК.
Сумна звістка знову сколихнула Тиврівської територіальної громади.
Поблизу населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області 15-го листопада 2024 року загинув земляк Гончарук Анатолій Миколайович, 19.03.1973 року народження. Він був водій кулеметного взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, рядовий в/ч А4674.
Могилів-Подільської міської територіальної громада втратила свого земляка. 16 листопада 2025 року, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, внаслідок важкого поранення, загинув солдат взводу безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ - Боднар Денис Андрійович, 2003 року народження.
Вінниця 18 листопада проводжала в останню путь оборонця України Сергія Пілецького. Вінничанин Сергій Пілецький (Ювелір) став на захист Батьківщини влітку цього року. На посаді майстра ударних безпілотних авіаційних комплексів воював у складі 46-ї окремої аеромобільної Поліської бригади. Був оператором штурмових БпЛА. Крім того, за потреби долучався до знешкодження мін та снарядів, залюбки готував страви для побратимів. Свій останній бій прийняв 9 листопада поблизу села Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Воїну навічно залишилося 42 роки.
Сергій Пілецький народився у Вінниці 22 січня 1983 року. Після закінчення 29-ї школи, де його пам’ятають як здібного, активного та цілеспрямованого учня, здобув вищу освіту у Вінницькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ за спеціальністю «Менеджмент». Але любов до футболу виявилася сильнішою. Кілька років він працював тренером у спортивному клубі «Темп». Колишні вихованці дотепер з вдячністю згадують свого наставника. Кажуть, він був вимогливим, але вмів знайти добре слово для кожного, підтримати та надихнути. Згодом Сергій почав реалізовувати власну творчу натуру, яка також прагнула самовираження, у ювелірній справі. Про його неабиякий талант свідчив високий попит на виготовлені ним прикраси серед вінничан. Останніми ж роками перед мобілізацією Сергій працював на підприємстві компанії Kness.
Читайте також: «Чорні дошки»: як працював головний інструмент Голодомору
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото:зі сторінок громад
