Стало відомо про загибель Захисника, якого на Шепетівщині чекали з 2023 рокуІ знову Ізяславщина Шепетівського району схиляє голову в скорботі. Знову — втрата. Знову — сльози…
«З пекучим болем і глибоким сумом ми повідомляємо: Україна та наша громада втратили ще одного воїна, котрий став на захист рідної землі, — 38-річного жителя села Припутні, молодшого сержанта, командира 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Луцюка Олега Васильовича», — йдеться у повідомленні Ізяславської міської ради.
Його останній голос для рідних пролунав 22 березня 2023 року. У тому голосі була надія, яка жила в кожному слові. А потім — тиша. Довга, важка тиша, що краяла серця рідних бійця і змушувала день у день вдивлятися в горизонт, тримати телефон при собі, чекати будь-якої звістки… чекати дива. Але доля обрала інший шлях.
«Після тривалих пошуків та очікування лише результати ДНК-експертизи підтвердили трагічну інформацію: Олег загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині (внаслідок вибуху,
здійсненого російськими окупантами)», — додали в міській раді.
Для Олега зброя була не просто металом — це була віра, гідність, любов до рідної землі. Після вторгнення російських окупантів на Донбас наш земляк став на захист Батьківщини, бо знав: на кону — доля країни, майбутнє його дітей, право України бути вільною. Продовжував захищати свою державу і після повномасштабного вторгнення окупантів. Серце справжнього патріота не може стояти осторонь…
Разом із побратимами він стояв проти ненависного ворога, тримаючи небо над Україною, наближаючи нашу Перемогу з кожним днем. Та не судилося йому побачити той світанок, заради якого віддав життя. Підступний ворог забрав у нас воїна… але не забрав його світло. Батько та брати втратили рідну кровинку. Син — люблячого батька. Друзі — вірного друга. Ізяславщина та вся Україна — відважного захисника, який до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку.
«Від імені всієї Ізяславщини схиляємо голови у скорботі, розділяючи із рідними бійця біль непоправної втрати. Нехай світлі спогади про Олега завжди залишаються з нами — як тихе полум’я свічки, що не згасає навіть у найтемнішу ніч. Його ім’я — назавжди в серці України. Його подвиг — у нашій вдячності. Його душа — у сяйві зорі, що тепер світить нам з небес», — резюмували у громаді.
Уклінна дяка і вічна пам’ять Воїну Світла!
