13 листопада 2025 р. при поверненні з бойового завдання сержант Віктор Антипенко отримав важкі травми, від яких помер у лікарні
Народився 4 серпня 1974 року у нашому місті. Родина Антипенків була багатодітною – крім наймолодшого Віті тут виховувалося ще троє діток. З дитинства хлопчик ріс жвавим, активним, товариським. Захоплювався футболом, любив читати історичні та фантастичні твори. Після навчання у школі № 12 Віктор вступив до Шосткинського профтехучилища № 19, де отримав професію зварника.
Понад 20 років наш земляк працював у торгівельній сфері логістом у різних містах, пізніше – охоронником у Києві. Рідні з невимовною теплотою згадують про Віктора як про інтелігентну, добру та щиру людину. «Він завжди був надзвичайно турботливим та відповідальним… Замінив батька моїм п’ятьом дітям. Дуже переживав і піклувався про стареньку матір, якій зараз 89 років… За першим проханням допомагав нам усім… Це було надійне плече та чисте, щире серце!», - розповідає Ольга, сестра Героя. У вільний від роботи час чоловік захоплювався вивченням історії воєн, полюбляв технічну та науково-популярну літературу про різновиди зброї тощо. Завдяки цьому пізніше він прийде на фронт не новачком, а людиною, яка певною мірою розуміється на військовій справі (нехай і на аматорському рівні).
Влітку 2022 року Віктор Михайлович став на захист України. За час служби воював на Покровському та Запорізькому напрямках, боронив Дніпропетровщину. Пройшов Авдіївське пекло, у різний час отримав кілька...
