На Запоріжжі загинув військовий із міста Сарни Сергій Власюк.
Про це повідомляють у Сарненській міськраді.
- Світла пам’ять про Сергія назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він був добрим, щирим і працьовитим чоловіком — таким, для кого родина, чесна праця та любов до рідної землі були справжніми життєвими орієнтирами. Його добре знали і в місті, і на роботі, і серед військових. Позивний «Дізель» супроводжував його ще з молодих років, а вже на передовій побратими інколи називали його «Дідом» — за мудрість, спокій і готовність підтримати кожного, - йдеться у повідомленні.
Ще в юності Сергій здобув фах тракториста, а згодом його шлях привів до служби у десантних військах, де він проявив силу духу та відповідальність.
Після служби він повернувся до мирної роботи й пов’язав своє життя із залізницею. Сергій розпочав свою трудову діяльність слюсарем у цеху ТР-3 тепловозів, де паралельно здобував фах помічника машиніста у Львівській дорожній технічній школі. Згодом, у 1996 році, став помічником машиніста дизель-поїзда, а вже з 1998 року працював машиністом дизельного тепловоза.
Його професійний шлях —
це 19 років наполегливої та сумлінної праці.
- Він умів працювати чесно, відповідально і завжди доводив справу до кінця, - ддають у міськраді.
У 2014–2015 роках Сергій добровільно вступив до мотопіхотного батальйону «Горинь», який брав участь у АТО. Він пройшов тяжкі бої, двічі виходив з оточення, пережив нищівні обстріли “Градів” і “Ураганів”. Підрозділ бився в Амвросіївці, Солнцевому, Гранітному, Благодатному та інших гарячих точках. У серпні 2014 року рота “Горині” кілька днів перебувала під щільними артобстрілами — і, попри чутки про повне знищення, вистояла.
Після цього, у 2016–2019 роках, Сергій служив слюсарем-ремонтником артилерійського цеху у військовій частині А0153.
А в 2021 році знову став до строю — підписав контракт із 44 окремою артилерійською бригадою імені гетьмана Данила Апостола. З перших днів повномасштабного вторгнення він був на бойових завданнях: Київщина, Донеччина, Запорізький напрямок. Завжди поруч із молодими бійцями — підтримував, навчав, допомагав.
За службу і мужність Сергій Віталійович був нагороджений низкою відомчих і державних нагород, серед них:
- Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» / Срібний хрест;
- Медаль «За оборону рідної держави»;
- Ветеран війни;
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- • та інші відомчі нагороди — загалом шість відзнак.
яким військові поспішали на допомогу побратимам. Унаслідок удару сержант Сергій Власюк загинув.
- Він стояв до останнього — тихо, чесно, самовіддано.
Коли повертався у відпустку, дружина просила його поберегти себе, залишитися хоч трохи довше. Але він завжди відповідав:
«Я потрібен хлопцям там. Вони молоді й без досвіду — я мушу бути поруч».
Сергій Власюк назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів, друзів і всього міста як Людина честі, Майстер своєї справи і Воїн світла, який до останнього подиху стояв за Україну.
У цей важкий час висловлюємо найщиріші слова співчуття родині Сергія.
Разом із громадою сумують його найближчі: дружина Тетяна Володимирівна, донька Яна, син Віталій, який сьогодні продовжує шлях батька й захищає Україну на фронті , сестра Олена.
Біль утрати неможливо передати словами. Ми розділяємо ваш смуток і низько вклоняємося Сергієві Віталійовичу за його мужність, шляхетність і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою. Герої не вмирають, - йдеться у повідомленні.
Прощання та поховання відбудуться завтра, 1 грудня
- О 10:00 год. кортеж розпочне рух містом за маршрутом:
- Костопільська - Європейська - С. Бандери - Ковельська - Лабунського
- 10.15 год. - прощання вдома (вул. Лабунського, 9)
- 11.15 год. - чин поховання Свято-Покровському храмі (вул. Ковельська)
- 12.30 год. - прощання на центральній площі міста
- 13.15 год. - поховання на Алеї Героїв (вул. Шарпака).