Заява росіян про нібито захоплення Сіверська не відповідає реальним свідченням і є частиною ширшої кампанії Кремля, метою якої є нав’язування наративу про нібито наступ окупантів по всьому фронту і руйнування ліній оборони України. Водночас у 2025 році окупанти насправді змогли відносно помітно просунутися лише на 6 з 16 напрямків фронту.
Про це йдеться у новому звітіІнституту вивчення війни.
Аналітики ISW вважають, що 11 грудня Кремль заявив про «захоплення» Сіверська російськими військами у рамках активізації когнітивної війни, метою якої є нав’язати думку про те, що лінія оборони України на межі колапсу, а перемога Росії на полі бою є невідворотною. Однак жодне з цих тверджень не відповідає дійсності, наголошують фахівці Інституту вивчення війни, а захоплення Сіверська Росією також не підтверджене.
Заява про нібито захоплення Сіверська прозвучала під час онлайн-зустрічі російського диктатора Володимира Путіна з російськими командувачами. Водночас кадри з підтвердженою геолокацією, опубліковані 11 грудня, вказують на те, що окупанти, ймовірно, захопили східну частину Сіверська,
однак свідчень повного контролю росіян над містом наразі немає, підкреслюють в ISW.
Нижче — Сіверськ на карті бойових дій від ISW
Речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець спростувавзаяву росіян про захоплення Сіверська і заявив, що бої тривають в усіх частинах міста, але окупанти не контролюють місто повністю. ISW додає власні спостереження про те, що росіяни покладаються на демонстративне «підняття прапорів», щоб заявити про своє нібито просування у районах, куди війська РФ лише інфільтрувалися невеликими групами та ще не закріпили стійких позицій.
Кремль намагається представити заявлене ним захоплення Сіверська як початок битви за Слов’янськ— однак насправді для початку такої битви російська армія ще не створила підґрунтя на полі бою, наголошує Інститут вивчення війни. Фахівці ISW вказують на те, що на нараді із Путіним заступник секретаря Радбезу РФ Дмитро Медведєв зробив акцент на тому, що нібито захоплення Росією Сіверська створює умови для російського наступу на Слов’янськ. Це місто є найпівнічнішою межею українського «поясу фортець» на Донбасі,
і заява Медведєв вочевидь покликана створити враження, що росіяни зможуть швидко просуватися в північній частині «фортечного поясу» (Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка — прим. ред.).
Читайте також:
«Віткофф був одержимий ідеєю». Навіщо Путіну «пояс фортець» Донбасу і чим для України може обернутися його втрата — FT Наспрвді ж російським військам знадобиться ще щонайменше кілька місяців, щоб розпочати наземний наступ на Слов’янськ, наголошує ISW. Для цього окупанти мали б завершити захоплення Лимана та просунутися на 14 кілометрів від Лимана до Слов’янська (включаючи форсування річки Сіверський Донець) або подолати 30 кілометрів від Сіверська до Слов’янська, перш ніж штурмувати саме місто. Водночас російські спроби наступів на Лиман та Сіверськ тривали багато років, нагадує Інститут вивчення війни. Російські війська намагаються просунутися в напрямку Сіверська з моменту захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська на початку липня 2022 року. Тож окупантам знадобився 41 місяць (!), щоб просунутися на 19 кілометрів від західної околиці Лисичанська до центру Сіверська.
Лиман українські війська звільнили на початку жовтня 2022 року під час свого успішного контрнаступу, і відтоді російські війська намагаються знову захопити місто.
Тож розпочати безпосередні штурми Слов’янська окупанти зможуть лише після описаних вище просувань. В ISW припускають, що для цього російській армії знадобився б щонайменше рік — з урахуванням поточних темпів її просування в цьому районі. Аналітики нагадують, що окупанти традиційно витрачаються місяці, що захопити відносно великі міські райони навіть у тих населених пунктах, куди вони змогли увійти — включаючи Бахмут, Часів Яр та Покровськ, захоплення яких ще не завершення. Тож навіть якщо окупанти досягнуть Слов’янська, спроба його окупувати також триватиме місяці, припускають в ISW. Однак для Кремля публічна згадка про загрозу Слов’янську є частиною ширших зусиль, спрямованих на те, щоб створити наратив про нібито одночасне просування окупантів по всьому театру бойових дій та про те, що лінія фронту нібито вже руйнується.
Сама онлайн-зустріч Путіна з військовими 11 грудня також є частиною схеми,
коли російські високопосадовці протягом останніх кількох тижнів регулярно перебільшують заявлене просування на полі бою щоб підштовхнути Захід та Україну до капітуляції перед вимогами Росії. Однак ISW продовжує оцінювати, що лінії фронту в Україні не загрожує неминучий колапс чи обвал.
Фахівці наголошують, що окупанти досягають лише тактичних просувань на більшій частині театру бойових дій, де ISW виділяє приблизно 16 окремих тактичних районів та оперативних напрямків. Інститут вивчення війни підрахував, що в 2025 році росіяни просунулися на 4 652,2 квадратних кілометра, і майже 80% цих просувань відбулося лише на шести з 16 напрямків фронту
- Лиманському,
- Костянтинівському,
- Покровському,
- Новопавлівському,
- Олександрівському
- Гуляйпольському напрямках.
попри широко висвітлювані пропагандою зусилля щодо створення «буферних зон» поблизу кордону між Україною та Росією. Також серед мінімальних змін — Херсонський напрямок, де російські війська залишаються на місці з моменту успішного контрнаступу України, який змусив їх відступити з правобережжя Херсонщини в листопаді 2022 року.
Російські війська досягли найбільшого прогресу на Покровському, Новопавлівському та Олександрівському напрямках — районах, де окупанти зосередили сили чисельністю до двох загальновійськових армій кожна та витратили на свої просування значний час і зусилля. Однак Росія не в змозі одночасно виділити людські сили та ресурси, необхідні для здійснення аналогічних просувань по всьому театру бойових дій. Навіть наймасштабніші російські просування в 2025 році були обмежені пішим кроком. Таким чином, за минулий рік російські війська не змогли досягти значних успіхів на жодному напрямку без значного залучення сил на ділянках, що мають відносно вузьке тактичне й оперативне значення. Це демонструє, що російські просування залишаються зосередженими вздовж кількох вузьких ділянок лінії фронту, а про широке повсюдне просування, яке пропагує Кремль, не йдеться. Натомість Москва продовжує вживати систематичних зусиль когнітивної (інформаційної) війни, щоб посилити російський наратив про успіхи на фронті за допомогою перебільшених заяв про «здобутки» та намагаючись зобразити інфільтраційні місії їх як масштабне просування широким фронтом. Мета цієї маніпулятивної кампанії - хибно створити уявлення про руйнування лінії фронту по всьому театру військових дій, всупереч усім наявним доказам, ще раз резюмують фахівці ISW.
