Жителі Сіверськодонецька, Лисичанська та Рубіжного – міст-сусідів на Луганщині, що були окуповані під час повномасштабного вторгнення Росії та зазнали масштабних руйнувань – на четвертому році окупації так і не отримали обіцяного окупантами відновлення. Більшість будинків лишаються непридатними для життя, люди живуть без тепла і зв'язку, пенсіонери помирають, бо не можуть викликати швидку, займають черги до лікарів посеред ночі, а вулицями вештаються зграї безпритульних собак, розповідають очевидці.
Отримати інформацію з цієї агломерації – відомої серед місцевих як «трикутник» – майже неможливо: зв'язок та інтернет блокуються, а в'їзд обмежений спеціальною пропускною системою, що діє за погодженням із ФСБ РФ.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зібрали свідчення місцевих жителів і розповідають, у яких умовах зараз живуть люди у містах «трикутника».
Рубіжне перебуває під окупацією з 12 травня 2022 року. До початку повномасштабного вторгнення у місті проживало понад 55 тисяч осіб. За оцінками окупантів, зараз – 13 тисяч.
Сіверськодонецьк окупований 25 червня 2022-го.
Раніше там жили понад 100 тисяч людей. Окупанти заявляють, що зараз – 40-50 тисяч.
Лисичанськ живе під РФ з 3 липня 2022-го. До окупації там налічувалось близько 93 тисяч жителів. За даними загарбників, зараз – близько 30 тисяч. Донбас Реалії не мають можливості перевірити достовірність інформації про теперішню кількість жителів цих міст. Точно відомо, що там розміщуються російські військові, а також за вахтовим методом туди привозять працювати будівельників з РФ.
Зв'язокНайбільшою проблемою Сіверськодонецька, Лисичанська та Рубіжного, зі слів його жителів, залишається відсутність зв'язку – будь-якого. Йдеться про мобільний зв'язок, а також доступ до мобільного та дротового інтернету. Всього цього у містах «трикутника» немає із часу інтенсивних боїв за агломерацію навесні 2022 року.
Така ситуація неабияк обурює місцевих жителів, вони називають це дискримінацією, адже не можуть викликати екстрені служби чи повідомити про злочини. А також тримати контакт із рідними. Люди вимагають від окупаційної влади повернути зв'язок у їхні міста.
Допис жительки окупованої Луганщини
Допис жительки одного з міст «трикутника»
Допис жительки окупованого СіверськодонецькаРосія зв'язок не відновлювала, пояснюючи це «турботою» про місцеве населення через близькість фронту. Згодом окупаційна влада визнала, що зв'язок блокують навмисне, на вимогу російських військових і ФСБ.
«Там в адміністраціях є інтернет, і якщо у місцевих нормальні стосунки з ними, а адміністрація лояльна, то люди можуть прийти подзвонити рідним по інтернету. Були випадки, що ставили «Старлінки» російські військові, які приїжджали, або російські будівельники, вони можуть собі це дозволити», – пояснює Валерія Мельник, журналістка з Луганщини, яка моніторить ситуацію в містах «трикутника» для видання «Трибун».
Росія блокує дзвінки в месенджерах. Чим українцям в окупації замінити WhatsApp та Telegram
Супутниковий інтернет для більшості населення тут – недоступна розкіш. Адже переважно люди, що залишилися в цих містах – пенсіонери. Для локального зв'язку дехто використовує рації: наприклад, у соцмережах можна знайти рекламу таксі, де вказана частота для виклику автівки.
Для дзвінків за межі цих міст доводиться виїжджати із них і шукати точки,
де сигнал ловиться. Такі точки місцеві вже знають.
Для звичайних громадян у «трикутнику» встановили таксофони. З них можна телефонувати лише в межах міста – тобто додзвонитися із Рубіжного до Сіверськодонецька (між якими три кілометри по прямій) не вдасться Наразі, згідно зі звітами окупантів, їх встановлено 36 на всі три міста. Але не всі з них працюють, скаржаться люди.
Допис жителя окупованого Рубіжного
Допис жительки окупованого СіверськодонецькаЧерез відсутність зв'язку гинуть люди, кажуть місцеві. Здебільшого це пенсіонери, які не можуть у випадку загострення покликати на допомогу, якщо поруч немає нікого з близьких.
Допис жительки окупованої Луганщини про життя в окупації
Допис жительки окупованої Луганщини про життя в окупації2 грудня ватажок угруповання
