У тимчасово окупованому Мелітополі посилюється тривога навколо виїзду за межі регіону та РФ. Жителі повідомляють про додаткові перевірки, відмови в перетині кордону та випадки, коли людей знімають з поїздів для «додаткової перевірки».
Особливо вразливими залишаються чоловіки призовного віку. Формально мова не йде про введення нових офіційних правил, проте на практиці виїзд все частіше перетворюється на лотерею — рішення приймається ситуативно і може змінитися в останній момент.
Документи віддали — потім передумали Волонтери та самі мешканці фіксують випадки, коли людей вже пропускають, але потім розвертають без чітких пояснень. Керівниця напрямку евакуацій з ТОТ і Росії організації Helping to Leave Катерина розповідає:
«Був випадок, коли молодого хлопця перевірили на одному з КПП з окупованої території в РФ, віддали документи, але в останній момент прикордонники змінили думку і відмовили в перетині кордону. Це супроводжувалося фразами на кшталт: «Зараз приїдеш — і підеш».
За її словами, саме страх мобілізації все частіше стає причиною звернень чоловіків за евакуацією:
«За останні місяці було кілька звернень від молодих чоловіків, які прямо говорили: бояться, що їх не випустять або вручать повістку».
Читайте також: з Мелітополя на свободу: як люди з окупації долають кордони і залишають захоплений Росією регіон Знімають з поїздів і відправляють назад Жителі Мелітополя підтверджують: перевірки можуть відбуватися вже в дорозі. Один з користувачів пише: «Знаю точно, що людей знімали з поїздів. З Пітера були випадки — знімали, після цього їхали через Москву, і тільки тоді виходило виїхати».
скрін тематичного чату
Люди відзначають, що рішення приймаються вибірково і логіка перевірок не очевидна. Що саме перевіряють на кордонах За словами тих, хто вже пройшов фільтрацію, силовиків цікавить не стільки наявність грошей або маршрут, скільки погляди, позиція і вміст телефонів.
«Гроші їх майже не цікавлять. Цікавлять переконання, погляди, особливо якщо вони якось відображені в телефоні. Перевіряють все: листування, підписки, фото. Питання задають по колу, перефразовують — щоб заплутати».
скрін тематичного чату
Адвокат: примус до служби — військовий злочин
Як розповів виданню «ТРИБУН» адвокат Яромир Тимур, будь-які форми тиску з метою мобілізації мешканців окупованих територій є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
«Держава-окупант не має права примушувати мешканців окупованих територій служити в її збройних або допоміжних силах. Це прямо заборонено Женевською конвенцією».
За його словами, відмова ставати на військовий облік з точки зору міжнародного права є абсолютно правомірною, проте в умовах окупації це не означає безпеки:
«На практиці це може закінчитися адміністративним або кримінальним переслідуванням, а в гіршому випадку — мобілізацією із застосуванням погроз і сили».
Читайте також: не тільки житло — чому насправді мелітопольці повертаються в окупацію Що чекає на тих, кого все ж примусили Юрист зазначає: Україна розглядає такі ситуації індивідуально. Ключовим фактором є примус і поведінка людини після цього.
«Якщо громадянин України був мобілізований примусово, не виконував злочинних наказів і при першій нагоді здався або покинув армію — він може бути звільнений від відповідальності».
Однак, підкреслює адвокат, найкращий і найбезпечніший варіант залишається один:
«Єдиний реальний спосіб уникнути мобілізації — спробувати покинути окуповану територію або РФ».
Читайте також: окупанти розкрили кількість зниклих на «СВО» мелітопольців: рідним пропонують здавати ДНК М'ясо закінчується У соцмережах жителі Мелітополя та інших окупованих міст все частіше пишуть про рішення виїжджати будь-якими шляхами, поки не закрили кордони. З коментарів:
«Схоже, що в труні вони бачили ці паспорти, і нікуди завтра не підуть — будуть тікати обхідними шляхами».
«У Росії скоро кордони закриють. Готуються до загальної мобілізації».
скрін тематичного чату
Інші висловлюються ще жорсткіше:
«М'ясо закінчується».
«Краще штраф, ніж війна».
Погрожували заборонити в'їзд в Україну Одна з мешканок, яка виїжджала з окупованої території, детально описала свій шлях через піший перехід Мокрани–Доманово. За її словами, саме цей маршрут залишається одним з небагатьох варіантів виїзду, але вимагає моральної та фізичної готовності. На білоруській стороні, розповідає жінка,
спочатку перевіряють документи і багаж:
«На білоруському кордоні перевірили паспорт, провели огляд багажу. Всі сумки оглядали, запитували і перераховували гроші. Потім знову перевірили паспорт і викликали в окрему кімнату на допит — запитували, звідки їду, куди і з якою метою».
За її словами, спілкування було спокійним і ввічливим. Далі була піша ділянка:
«Пішки йти близько півтора кілометра. Я йшла з двома дітьми. Можна зупинятися, відпочивати — ніхто не підганяє. По боках дороги ліс».
На українській стороні процедура виявилася більш тривалою і багатоетапною:
«Після перевірки паспортів виписали талончики і по три людини відвезли на гольф-карі до наступного пункту. Там знову перевірка, коротке опитування, все записують. Потім — поглиблені допити і перевірка телефонів: «Викликали по черзі. Перевіряють телефон, задають питання. Дуже важливо — не ховати російський паспорт. Ті, хто приховував, отримували погрози: забрати паспорт і заборонити виїзд з України на 5–10 років».
Після цього — окрема розмова з представниками СБУ:
«Кожного опитували від 30 до 60 хвилин. Питання задають багато разів, перефразовують — щоб ти не міг збрехати. Спілкувалися спокійно, але дуже уважно».
Умови очікування, за її словами, мінімальні, але людські:
«Є кімната відпочинку, дивани, кімната матері та дитини з обігрівачем, туалет».
Після проходження всіх етапів людей зустрічають волонтери:
«Через 10 метрів — волонтери. Дають чай, каву, суп швидкого приготування, воду, печиво, сім-карту. Якщо з окупованої території — можна оформити допомогу 10 800 гривень».
Далі — трансфер:
«Мікроавтобус безкоштовно везе до Ковеля, потім — розміщення. Нас нагодували, дали душ, ліжка, допомогли купити квитки».
Жінка підкреслює:
«Не бійтеся проходити Мокрани–Доманово. Скрізь працюють люди. Якщо по-людськи до них — вони відповідають тим же. І люди, які йдуть разом, дуже підтримують один одного».
