Український журналіст, правозахисник і військовослужбовець Костянтин Реуцький звернувся до мешканцівЗапоріжжя із закликом безпосередньо долучитися до оборони міста. За його словами, ворог наблизився до обласного центру на відстань близько 20 км, і ситуація загострюється щодня.
Про це він написав у своєму дописі на Facebook.
«Військо ординців стоїть майже під стінами Запоріжжя. Лінія фронту вже за 20 кілометрів, і дистанція скорочується», — зазначив він. Реуцький вважає, що 700-тисячне місто цілком могло б виставити до 100 тисяч захисників, які стали б поруч із військовими.
Він наголошує: навіть двадцять тисяч добровольців могли б допомогти повернути контроль над Степногірськом і відкинути ворога далі на південь. Натомість, за його словами, багато чоловіків у місті ігнорують загрозу — відпочивають у дворах, п’ють пиво та обговорюють способи уникнути мобілізації.
Читати також: Чи будуть затягувати антидроновими сітками район «Піски» у Запоріжжі – голова ЗОВА. Реуцький пише, що за останні два роки місто розвивалося, кількість жителів зросла, відкрилися нові заклади.
Запоріжжя живе повноцінним життям, але, на його думку, це життя може швидко зникнути, якщо ворог підійде впритул.
«Буде боляче. Ворог буде методично знищувати місто — квартал за кварталом. І коли вулиці стануть полем бою, це вже буде не місто, а випалена пустеля», — попереджає військовий.
Він підкреслює: Запоріжжя ще може уникнути долі Херсона, Часового Яра чи Авдіївки. Але для цього російські війська потрібно зупинити або хоча б відкинути на 20 кілометрів. А зробити це без людських резервів — неможливо.
Також Реуцький звертає увагу на проблеми з недоукомплектованістю підрозділів. Зокрема, 106-та бригада тероборони, яка раніше тримала позиції у Гуляйполі, була змушена відступити саме через нестачу особового складу. Це, за його словами, стало початком падіння оборони на напрямку.
«Ми проклинаємо недоукомплектовану 106-ту бригаду, але не думаємо про те, що за їхніми спинами — десятки тисяч чоловіків, які просто святкують життя», — пише він.
Реуцький закінчує допис риторичними запитаннями:
«Що вони робитимуть, коли брама впаде і ворог увірветься в місто? Втечуть? Житимуть за правилами окупантів? І якщо вони не готові боронити свою землю — то хто має це робити? Чи мають вони право очікувати, що її захистить хтось інший?»
