У Степногорську на Запорізькому напрямку загинув український воїн Олександр Федоренко з окупованого Мелітополя, відомий під позивним «Фізик».
Трагедія сталася вчора, 21 січня 2026 року: бійця під час виконання бойового завдання накрив артобстріл окупантів. Олександр Федоренко народився і жив у Мелітополі. До повномасштабного вторгнення він працював вчителем фізики та інформатики в Мелітопольській спеціалізованій школі-інтернаті «Творчість», виховував нові покоління учнів і ділився знаннями про науку.
Олександр Федоренко, фото з відкритих джерел
У 2008 році він закінчив Мелітопольський державний педагогічний інститут. З початком війни Олександр добровільно вступив до лав Сил оборони України. Він пройшов шлях від звичайного стрільця батальйону до заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення (МПЗ) у складі 110-ї бригади ТРО.
В одному з інтерв'ю він розповідав, як починав військову службу:
«24 лютого 2022 року я прокинувся від вибухів у своєму рідному місті. Відразу поїхав до військкомату, потім на роботу — провів перший і останній урок для своїх учнів, сказав їм бути обережними. Після цього вступив до ТРО, взяв до рук зброю і пішов захищати країну».
Позивний «Фізик»
Олександр отримав за свою вчительську професію і любов до точних наук. Він пояснював:
«Я досі працюю вчителем, іноді навіть вирішую завдання з фізики. Це моє покликання і моя ідентичність».
Читайте також: у Києві попрощалися із захисницею України Ланою Чорноготською — уродженкою Мелітопольського району Під час служби «Фізик» брав участь у боях під Мелітополем, відповідав за бойовий дух і моральний стан бійців. Він розповідав:
«Моя робота — підтримувати людей, щоб вони не опускали руки, виконували завдання і захищали країну. Це не просто папірці або офіс, ми сидимо в окопах, стріляємо, відбиваємо атаки, беремо на себе все, що можемо».
«Коли перемога буде? Я часто думав про це і, насправді, у нас були з приводу цього дискусії про те, наприклад, що маю робити я, коли закінчиться війна, коли ми переможемо. Я вважаю, я впевнений, я відстоюю цю думку, що я повернуся до своєї професії, тому що я розумію, що цю націю треба виховувати, починаючи зі школи. Оце виховання національної гідності, патріотизму, воно починається тільки з парти, дитячого садочку. Набагато складніше працювати саме з такими людьми, які були латентними в молодому віці, а зараз, коли дядькові сорок років (…) – дуже важко. Тому я розумію, що треба в школу йти, там виховувати вже тих, хто буде готовий навіть не вміючи, тримати зброю в руках, будуть готові йти та захищати свою державу. (…)»
Колеги та учні Олександра відзначають його як людину з величезною відповідальністю і відданістю, яка зуміла поєднати педагогічний талант із захистом Батьківщини. Його життя і служба стали прикладом того, як кожен українець, незалежно від професії, може зробити внесок в оборону країни.
Смерть Олександра Федоренка — важка втрата для Мелітополя, його учнів і всієї громади. Він назавжди залишиться в пам'яті як вчитель, педагог і захисник України, який віддав життя за свободу рідного міста і країни.
