Вікінг — льотчик-винищувач з 39-ї бригади тактичної авіації, Герой України, повний кавалер ордена За мужність. Захисник боронить українське небо та виконує важкі завдання з ліквідації особового складу ворога.
Про життя та бойові подвиги Вікінга розповіли в Повітряних силах ЗСУ.
Захисник українського неба має понад тисячу годин у небі та майже чотириста бойових вильотів. Географія його польотів — як карта війни, зазначили в ПС ЗСУ: Сумщина, Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Херсонщина, десятки вильотів на Курщину і навіть у Бєлгородську область, де він «розбирав» логістику та ППО противника. Вікінг літає на Су-27, радянському винищувачі, який старший за більшість пілотів у його підрозділі.
Коли Вікінга запитали, чи хоче він виконувати завдання на F-16 або Mirage, захисник відповів: «Це мінус рік війни. Рік, коли мене не буде в небі. А я хочу бути тут: вже і зараз. Не після навчання. Зараз. Так правильно! Поки мій Су-27 може летіти — я буду в кабіні. Якщо ні - знайду іншу машину. Але так, щоб повернутися якнайшвидше. Війна не стає на паузу».
Вікінг працює з усім західним озброєнням,
інтегрованим на Су-27: ракетами AGM-88 HARM, ADM-160 MALD, керованими авіаційними бомбами GBU-39, GBU-62.
Одні з основних завдань захисника — знищувати ППО, пункти управління та інші об'єкти чи зброю окупантів. Під час одного з вильотів Вікінг знищив пункт управління БпЛА окупантів, розрахунки дронів-розвідників та камікадзе. «Південь. Херсонщина. Високоточна бомба. Робота виконана чисто. Мінус об'єкт. Сумніваюсь, що там хтось із рαшиcτів вижив. Тепер нашій піхоті буде легше», — розповів про завдання захисник.
Читайте також:
Переміг «непереможну» ракету. Історія Героя України, який першим у світі збив Кинджал Кожне таке завдання несе великі ризики, адже росіяни намагаються завадити українським захисникам.
«По нас працюють завжди. Дуже багато пусків. Їм не шкода ракет. Був виліт, коли по нашій групі: ударний літак та винищувач прикриття — випустили одразу 13 ракет. Вісім із повітря. Решту — з наземних комплексів.
Якось ракета з Бука пролетіла перед носом… я її майже розгледів. По рації передають: «дистанція 40… 20… 10». І ти знаєш: вона йде на тебе. Можливо,
живеш останні десять секунд. Але є завдання. Ти маневруєш. Тримаєш параметри. Використовуєш найменший шанс… Ракета проходить повз тебе. Буває, що вибухає на землі, буває - у повітрі. А інколи взагалі не вибухає.
Це як лотерея. Тільки ти в ній не учасник, а головний приз… Для російського льотчика чи ППОшника. Що небезпечніше? Коли все працює в комплексі: С‑400, Су‑35, Небо‑М, Небо‑У, ПЗРК, РЕБ — кожна загроза може вбити. Не існує простих завдань чи безпечної зброї", — розповів Вікінг.
За словами захисника, українській армії не вистачає засобів ураження, саме в цьому перевага росіян. Льотчик зазначив, що в українській армії є підготовлені люди, техніка, бажання, але не вистачає саме засобів.
Проте, українські захисники дуже згуртовані і все, що вони роблять для оборони країни — командна робота, розповів Вікінг.
«Війна в повітрі - це завжди команда. Це сотні людей. Техніки, інженери, РТВ, ППО, льотний склад, групи керівництва, авіанавідники. Без них я мало що зможу. Бойове завдання — це не екшн із кіно, де герой стрибає в кабіну і летить. Це годинна, а іноді - добова підготовка.
Узгодити все, перевірити, синхронізувати… Усе має збігтися до секунди.
Авіація майже ніколи не працює на «тихих» напрямках. Нас кидають туди, де гаряче. Де рухають логістику, де збирають техніку, де концентрують живу силу або дронові підрозділи. І саме там ми маємо бути. Щоб зривати, ламати, зупиняти", — розповів льотчик.
За свою службу та професійне виконання бойових завдань Вікінг отримав звання Герой України. Дізнався про нагородження неочікувано для себе, пригадав захисник. За його словами, вони з коханою планували знайомити батьків, коли льотчику зателефонували і сказали, що потрібно терміново приїхати у Київ для вручення нагороди.
«Довго думав, як би його пропустити. Справді. Був упевнений, що це щось інше — максимум Богдана Хмельницького. А коли вишикували — назвали Героя України. На секунду подумав, що помилились у списку.
Приємно, так. Але нічого не змінило. Окрім відповідальності. Якщо тобі дають найвище звання — ти маєш йому відповідати. Бути завзятішим, стараннішим. Бути прикладом. Для моїх батьків і дружини це звання, мабуть, важить більше, ніж для мене. Це як пояснення: чому мене немає поруч — бо роблю щось важливе для країни", — поділився Вікінг.
Захисник додав, що не думає про перемогу, а просто робить те, що в його силах.
«Я намагаюся себе не тішити думками про перемогу. Це розслабляє. Війна — це не спринт, це — марафон. І крайні кілометри завжди даються найважче. Зараз я роблю те, що можу. Якщо ця війна не закінчиться розвалом росії - вони прийдуть знову. Тож після перемоги буду готуватися до наступної війни. Поки існує росія — існує небезпека. Ми маємо бути готові на сто двадцять відсотків. Слабкість — це запрошення напасти знову», — зазначив Вікінг.
