На Мелітопольському напрямку системна байдужість російського командування до життя мобілізованих досягла нових масштабів.Недолікованих окупантів із серцевими нападами та іншими тяжкими діагнозами знову відправляють на передову а спроби звільнитися блокують на рівні генералів, які відкрито заявляють: "Яка різниця, тут він помре чи за стрічкою".
Росіянка Аліна, цивільна дружина мобілізованого окупанта Дороніна Андрія Віталійовича, який проходить службу в 503-му полку, розповіла про жахливе ставлення командування до її чоловіка, якого тричі евакуювали після серцевих нападів, але продовжують тримати у військовій частині та готують до чергової відправки на фронт.
Читайте також: Хто приховує втрати на Мелітопольському напрямку: дружини зниклих окупантів звинувачують командира в «відправці на забій» Андрія Дороніна мобілізували у листопаді 2022 року та відразу відправили воювати проти України до Запорізької області. Його цивільна дружина Аліна розповідає, що після дев'яти місяців на передовій у окупанта стався серцевий напад. Цілий місяць він пролежав у бліндажі у критичному стані,
чекаючи на евакуацію. Коли його нарешті доставили до госпіталю, лікарі зафіксували показник роботи серця на рівні лише 36% - це означає, що серце ледве качало кров, і людина фактично балансувала на межі між життям і смертю.
Після госпіталізації окупанта Дороніна почали ганяти по безкінечних військово-лікарських комісіях. Кожна комісія визнавала його обмежено придатним до служби - тобто офіційно підтверджувала, що зі своїм станом здоров'я він не може перебувати на передовій. Однак військова частина повністю ігнорувала ці висновки.
"Ти проходиш нескінченні ВВК, де тебе визнають обмежено придатним. Тебе знову відправляють у військову частину, яка тебе намагається відправити за стрічку, хоча за документами вона просто не може тебе відправити".
Але на цьому страждання окупанта не закінчилися. У 2024 році у Дороніна стався другий серцевий напад. У шпиталі йому відновили серцевий ритм, але після інфаркту розвинувся цукровий діабет та супутні ускладнення. Стан здоров'я окупанта значно погіршився - тепер до проблем із серцем додалися ендокринні порушення, які вимагали постійного моніторингу та лікування.
Проте після виписки командування знову відправило його на передову на Мелітопольський напрямок, де він продовжував воювати проти України з хворим серцем і діабетом.
У 2025 році у окупанта Дороніна стався третій серцевий напад. 15 січня його евакуювали з лінії фронту. Лікарі підтвердили необхідність термінової операції на серці. Крім того, йому потрібна була операція на плечі через розрив зв'язок, отриманий під час служби. Дружина окупанта стверджує, що з 15 січня 2025 року її чоловік так і не отримав жодного необхідного лікування. Операцію на серці не провели, розрив зв'язок на плечі не прооперували.
Після того, як окупант Доронін написав рапорт про звільнення, військова частина та округ ініціювали процедуру його звільнення зі служби. Атестаційна комісія розглянула його справу і проголосувала за звільнення - всі члени комісії погодилися, що людину з таким станом здоров'я потрібно відпустити. Здавалося б, рішення було прийнято, і окупант нарешті зможе звільнитися та отримати необхідне лікування. Але на вищому рівні це рішення було скасовано.
Росіянка Аліна прямо звинуватила в блокуванні звільнення свого чоловіка заступника командуючого округом з тилу — начальника тилу генерал-майора Головінова В'ячеслава Олексійовича.
Саме він, за її словами, категорично відмовився підписувати документи про звільнення.
"Генерал-майор - заступник командувача округу з тилу - сказав категорично ні, мотивуючи тим, що: ну яка різниця, тут він помре чи за стрічкою. Тобто вони самі залишили, тільки напевно тому, що у генерал-майора з тилу був з ранку поганий настрій".
Жінка різко розкритикувала ставлення російського командування до мобілізованих окупантів. За її словами, до них ставляться як до витратного матеріалу, а їхні права та законні гарантії повністю ігноруються.
"Прав у мобілізованих немає ніяких. Чомусь держава вирішила, що наші мобілізовані тільки повинні. Людське життя мобілізованого - воно в принципі нічого не коштує для генерал-майора з тилу, який, мені здається, бачив війну тільки по телевізору: для нього це просто шматок м'яса, це не людина".
Після того, як перші звернення росіянки Аліни набули резонансу в соцмережах, замість того щоб допомогти окупанту Дороніну, командування вирішило чинити тиск на його дружину та на самого військовослужбовця. У новому відеозверненні жінка повідомила,
що у військовій частині прийняли рішення "кудись відправити" рядового Дороніна - куди саме, їй не повідомляють. Також їй почали надходити погрозливі та неприємні телефонні дзвінки, пов'язані з розбірками щодо її попередніх публікацій. Росіянка гірко констатує, що система працює проти своїх же:
"Крик душі почутий. Почутий, тільки він зрозумілий і сприйнятий не так, як нам би того хотілося. Сама система працює проти своїх же, воює проти своїх же".
Історія окупанта Андрія Дороніна - це яскравий приклад системної проблеми російської армії на Мелітопольському напрямку. Мобілізованих окупантів із серцевими нападами, інфарктами, цукровим діабетом, розривами зв'язок та іншими тяжкими діагнозами не лікують належним чином. Навіть коли комісії визнають їх обмежено придатними, командування повністю ігнорує ці висновки і знову відправляє на передову воювати проти України.
Крім того, практика катувань, вимагання та крадіжок стала нормою для російського командування. Військовослужбовців тримають у ямах, б'ють, вимагають у родичів гроші за їхнє звільнення, а потім відправляють на смерть і привласнюють їхні кошти. Жодної відповідальності, жодного розслідування — лише безкарність та продовження злочинів проти власних підлеглих.
Російська військова машина воює не лише проти України — вона воює і проти своїх же, знищуючи їх байдужістю, цинізмом та повним ігноруванням елементарних людських прав.
