Перед четвертою річницею повномасштабного вторгнення РФ в Україну американський військовий аналітик і старший науковий співробітник програми Росія і Євразія Фонду Карнегі за міжнародний мир Майкл Кофман написав статтю про нинішній характер війни, її трансформацію за попередні роки і виклики 2026 року.
Стаття під назвою Ukraine’s War of Endurance опублікована в журналі Foreign Policy. NV наводить скорочений виклад матеріалу.
Кофман зазначає, що невдала спроба Росії швидко захопити Україну в 2022 році перетворилася на найбільший конвенційний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни.
«Війна, яка спочатку характеризувалася маневрами, коли російські війська намагалися використати швидкість і ефект несподіванки, перетворилася на війну підготовленої оборони, просування на кілька метрів і тривалих облог. З 2023 року вона набула позиційного та виснажливого характеру. Тепер це дедалі більше війна адаптації, витривалості та виснаження, а обидві сторони щосили намагаються вирватися зі усталеної динаміки бойових дій», — пише він.
На думку експерта, мета України — зробити війну невигідною для Росії,
мінімізуючи територіальні втрати, збільшуючи втрати ворога до рівня, за якого країна-агресор не зможе їх компенсувати мобілізацією, і підвищуючи економічні витрати. Україна розраховує, що цього року «російські фінанси сягнуть критичної точки і Москві доведеться суттєво переглянути свої вимоги за столом переговорів».
Росія, як пише Кофман, сподівається, що постійний наступальний тиск врешті-решт призведе до проривів, а масовані удари по критичній інфраструктурі ускладнять підтримання української економіки і спровокують виїзд українців.
«Однак російські наступи незмінно не досягають своїх цілей, і хоча Москва сподівалася вичерпати політичну волю Заходу, підтримка України з боку Заходу виявилася стійкою», — зазначає автор.
За словами аналітика, Україна у 2025 році показала хороші результати, і ситуація зараз далека від критичної, хоча початок цього року став для українців важким на тлі відключень світла та нестачі особового складу в Силах оборони. Перевага Києва у використанні безпілотників зменшилася, але становище країни «не є безнадійним», пише Кофман.
Читайте також:
Сирський заявив, що ЗСУ у 2025 році провели три наступальні операції, дві з них — на території РФ Росія не здатна досягти своїх політичних цілей військовими засобами, її переваги на полі бою не дали результату, а час дедалі більше працює проти країни-агресора. Однак завершення війни на прийнятних для України умовах буде складним і потребуватиме цілеспрямованої підтримки Заходу, а також посиленого економічного тиску партнерів на Москву, сказано в матеріалі.
Хоча може здаватися, що за останні два роки на фронті мало що змінилося, насправді поле бою змінюється кожні три-чотири місяці завдяки технологічним інноваціям і новій тактиці, пише Кофман. Україна використовує західні розвіддані, матеріальні ресурси, капітал і технології, щоб компенсувати переваги РФ. Країна-агресор мобілізувала свої ресурси, включно з великими арсеналами радянської техніки, і скористалася підтримкою Китаю, КНДР та Ірану.
Читайте також:
«Знання варті трильйонів доларів». Що дасть відкриття експорту робототехніки і як Україні стати новим технологічним дивом — інтерв'ю NV Як нагадує Кофман,
з 2024 року російські війська проводять дрібномасштабні операції вздовж усієї лінії фронту. Хоча пріоритетом країни-агресора залишається захоплення Донецької області, вона одночасно проводить наступ на кількох напрямках. Це створює тиск на Сили оборони, але й розпорошує зусилля РФ, даючи змогу українським військам стримувати ворога.
«Воля України до боротьби та інновації на полі бою виявилися вирішальними у стримуванні російських військ. Західна підтримка також мала важливе значення, хоча західні можливості часто впроваджувалися у війну потроху, а не розгорталися у великих масштабах, і були погано узгоджені з потребами українських операцій, що знижувало їхню ефективність. За час війни було втрачено безліч можливостей», — підкреслює фахівець.
Читайте також:
Марія Золкіна
Урвати Донеччину задешево. Є ноу-хау у гарантіях безпеки для України від США
Оскільки більша частина лінії фронту перебуває в «сірій зоні», оцінки контролю над територією різняться, пише Кофман. Згідно з однією з оцінок фінської Black Bird Group, російські війська просунулися на 4999 кв.
км у 2025 році, включно з контрнаступом у Курській області, порівняно з 4196 кв.км у 2024 році. Ця цифра включає близько 4610 кв.км української території, захопленої у 2025 році, проти 3496 кв.км у 2024 році. Однак такі просування становлять дуже невеликий відсоток території України, і військам країни-агресора знадобилося б ще багато часу, щоб спробувати захопити решту Донецької області.
«Безсумнівно, саме тому Путін хоче, щоб Україна поступилася регіоном під час переговорів, щоб уникнути затяжної боротьби», — підбиває підсумок Кофман.
Автор зазначає, що 2025 рік для Росії ознаменувався оперативними невдачами, за винятком витіснення Сил оборони України з Курської області. Велика частина російських просувань відбувалася не на тих напрямках, які були ключовими для наступальних операцій.
Читайте також:
«Мета РФ — оточити великі міста». Азовець Кіль — про тиск ворога на Донбасі та жорсткий відбір іноземців до Інтернаціонального батальйону «Однак, хоча Україна й утримала залишки Донецької області, цього вдалося досягти за рахунок російських здобутків в інших районах Дніпропетровської та Запорізької областей.
Донецьку область Україні обороняти легше, але ці регіони мають економічне та промислове значення. У 2026 році, коли російські війська продовжать спроби просунутися в Донецькій області, Україні варто думати про те, що зосередження оборони в цьому регіоні може прискорити російське просування в інших районах, де українські підрозділи слабші», — вважає Кофман.
Автор також пише, що у 2025 році українські удари БпЛА почали помітно впливати на російську нафтопереробну та енергоекспортну інфраструктуру. Країна-агресор стикається з економічною стагнацією, зростанням дефіциту, регіональними бюджетними кризами, низькими цінами на нафту і зниженням доходів від нафти. Одночасно зростає тиск на тіньовий флот.
Російські НПЗ у вогні
«У Росії поки що не закінчуються гроші, але економічний ґрунт її військових зусиль здається дедалі хиткішим… Незрозуміло, як довго Москва зможе продовжувати витрачати 40 відсотків державного бюджету, що еквівалентно майже 8% ВВП, на армію і війну», — міркує аналітик.
Читайте також:
«Буде страшна катастрофа». Яку смертельну для економіки гру веде команда Путіна і в чому диктатора зраджує прем'єр,
— інтерв'ю NV Попри тактичні адаптації РФ, її боєздатність не поліпшується, пише Кофман. Країна-агресор рятує техніку, але зазнає набагато більших втрат особового складу. У 2025 році майже весь набір новобранців (від 30 до 35 тисяч на місяць) був спрямований на те, щоб заповнювати бойові втрати. До грудня кількість непоправних втрат почала перевищувати щомісячний набір, який також знизився, оскільки РФ стає дедалі важче залучати новобранців. На думку автора, окремі російські підрозділи у 2026 році частіше стикатимуться зі скороченням чисельності особового складу та внутрішнім дисбалансом.
Читайте також:
Анатолій Амелін
Все набагато страшніше. Про чотири сценарії закінчення війни для України
«Попередні прогнози про те, що Росія вичерпає запаси людських ресурсів, боєприпасів і техніки, виявилися хибними. Однак, якщо нинішні показники втрат збережуться, Москві, можливо, доведеться знизити інтенсивність наступу або кількість напрямків, які вона спробує використати у 2026 році. Без істотних змін у методах ведення бойових дій російськими військами або без неефективного управління обороною України надії Москви на прориви танутимуть»,
— вважає аналітик.
Деякі українські підрозділи розробили ефективний підхід із використанням БпЛА для ізоляції певного району, ослаблення російських військ і поступового просування піхоти, зазначає Кофман. Прикладом такого підходу стала контратака під Куп’янськом у Харківській області восени 2025 року. Операція показала, що Сили оборони України можуть використовувати тактичні інновації, а не відправляти штурмові підрозділи для заповнення прогалин або проводити дорогі контратаки.
Читайте також:
- «Росіяни іноді просто відходили». Невідомі деталі боїв у Куп’янську, — інтерв'ю NV з полковником, що керує операцією з блокування міста
- «Ганьба Путіна». Як Україна виграла битву за Куп’янськ — The Times
бо бойові дії зміщуються від піхоти до підрозділів БпЛА і фахівців, на підготовку яких потрібно більше часу, пише автор.
«Попри тактичне новаторство і грамотне управління маневреними формуваннями, Україна відчуває проблеми з управлінням силами. Нові підрозділи досі формуються без достатньої кількості офіцерів, особового складу і техніки, і їхнє створення відбувається за рахунок посилення наявних частин. Через практично повну відсутність оперативного резерву елітні підрозділи вирушають на фронт для відбиття наступу Росії», — також зазначає Кофман.
Українські командири обмежені мікроменеджментом, бригади не можуть проводити мобільну оборону, а деякі командири дезінформують про свої позиції, додає автор. Щоб скоротити втрати і випередити російську армію в майбутньому році, Україні доведеться розв'язати ці проблеми, пише він.
Читайте також:
«Армію не оновлюють, змушуючи розумних людей мовчати». Як розпадався Інтернаціональний легіон ЗСУ — журналіст NV English На думку Кофмана, нещодавнє блокування Starlink для російських військ значно вплине на здатність РФ керувати наземними безпілотниками і деякими типами ударних БпЛА,
а також змусить до реорганізації російського командування і управління на тактичному рівні. Українська кампанія ударів по тіньовому флоту РФ, а також російські диверсії з безпілотниками в країнах НАТО, найімовірніше, розширюватимуться у 2026 році, припускає автор.
«У 2026 році Україні необхідно буде стабілізувати лінію фронту, знайти масштабовані та доступні рішення для протидії російським ударам по інфраструктурі, а також використати безпілотники та крилаті ракети вітчизняного виробництва для завдання більшої економічної шкоди Росії. Більша частина цієї роботи вже ведеться протягом останнього року. Але більш істотне зрушення в динаміці залежатиме від того, чи зможе Україна перейти від простого завдання Росії великих втрат на фронті до контролю над полем бою на більшій глибині та відновлення переваги, яку вона колись мала завдяки безпілотникам», — пише Кофман.
Читайте також:
Інтервʼю з Петреусом на Мюнхені-2026. Що дотисне Росію до перемирʼя, як насправді в Україні з дронами, а в США з Patriot — ексглава ЦРУ
За словами фахівця, російський диктатор Путін торік робив дві ставки:
на те, що постійний тиск і виснаження призведуть до краху української оборони, а також на те, що США вдасться налаштувати проти України і позбавити Київ критично важливої підтримки. Обидві ставки зрештою виявилися хибними — хоча США дійсно припинили військову допомогу, постачання американської зброї Україні тепер оплачують європейські країни.
«Подальший розвиток бойових дій вплине на перебіг переговорів, і ключове питання полягатиме в тому, що виявиться стійкішим: наступ Росії чи оборона України. Минулорічні битви показують, що до початку п’ятого року війни військові перспективи Москви істотно не покращилися, в той час як економічна напруга наростає», — вважає Кофман.
Хоча США сподіваються врегулювати війну РФ проти України до літа, штучно нав’язати графік у цьому протистоянні неможливо, пише аналітик.
«Йдеться не тільки про землю. Москва прагне нав’язати Україні свою волю і знищити її як незалежну державу з самобутньою національною ідентичністю. Україна страждає від виснаження, але не від відчаю. Хоча Україна стикається з труднощами, у Росії дедалі менше часу, хоч би як Москва намагалася представити ситуацію інакше. Москва не може ігнорувати фундаментальну невідповідність між наявними в неї військовими засобами та політичними цілями, яких вона прагне досягти», — закінчує Кофман матеріал.
