Українське військово-політичне керівництво повідомило про звільнення 8 населених пунктів і сотень квадратних кілометрів території на стику Запорізької та Дніпропетровської областей.
Як пише відоме британське видання BBС, операція триває з кінця січня 2026 року, однак її остаточний масштаб і стратегічні завдання поки залишаються предметом оцінок військових і аналітиків.
Читайте також: "В Оріхові окупанти довго не живуть": офіцер ЗСУ розповів про важливий напрямок Запорізького фронту Перші повідомлення стосувалися звільнення населених пунктів поблизу Гуляйполя у Запорізькій області, де раніше діяли російські диверсійні групи. Основними напрямками наступу стали район Гуляйполя, території поблизу Степногірська (приблизно за 20 км на південь від Запоріжжя), а також Олександрівський напрямок у районі селища Покровське на Дніпропетровщині.
Активізація українських дій збіглася з обмеженням використання російськими військами систем супутникового зв’язку Starlink, які були ключовим засобом координації підрозділів на фронті. Військові експерти вважають, що це могло вплинути на ефективність управління російськими силами.
20 лютого президент Володимир Зеленський заявив, що українські війська звільнили близько 300 кв. км території на півдні. 23 лютого головнокомандувач Олександр Сирський повідомив, що з кінця січня десантно-штурмові підрозділи відновили контроль над приблизно 400 кв. км і вісьмома населеними пунктами. Водночас 8-й корпус ДШВ уточнив, що підтверджена площа звільнених територій становить близько 300 кв. км.
Речник корпусу Вадим Карпяк пояснив, що метою операції було зірвати спроби російських військ просунутися вглиб Дніпропетровської та Запорізької областей і змінити баланс сил на цій ділянці фронту. За оцінкою американського Інституту вивчення війни (ISW), підтверджене просування українських сил становить щонайменше 165 кв. км.
Просування ЗСУ зафіксоване на північ і північний схід від Степногірська, зокрема в районах сіл Лук’янівське і Приморське, а також північніше Гуляйполя — біля Добропілля, Тернуватого і Косівцевого. Найбільшого успіху вдалося досягти на Олександрівському напрямку, де українські сили відтіснили російські війська від околиць Великомихайлівки та Покровського.
Також бої тривають південніше населених пунктів Андріївка, Вербове, Єгорівка, Вишневе, Рибне і Калинівське. Українські підрозділи ведуть наступ і на напрямку Тернувате — Добропілля — Солодке. За словами командира 1-го окремого штурмового полку Дмитра Філатова, українські військові вже наблизилися до околиць Солодкого, яке російські сили захопили у грудні 2025 року.
Одним із ключових завдань операції є повне витіснення російських військ із території Дніпропетровської області, де станом на 25 лютого, за даними DeepState, під окупацією залишалися 5–6 населених пунктів поблизу адміністративного кордону. Інша важлива мета — зупинити просування російських військ у напрямку Запоріжжя та відкинути їх за річку Гайчур, яка є природною лінією оборони.
Наприкінці 2025 року російські війська після захоплення більшої частини району Гуляйполя змогли перетнути річку Гайчур і створили загрозу наступу на Оріхів — стратегічно важливий вузол оборони, розташований на висотах. Українське командування перекинуло додаткові сили, щоб не допустити подальшого просування противника і стабілізувати фронт.
У відповідь Росія почала перекидати підкріплення на цей напрямок. За даними української розвідки, сюди переміщено артилерійську бригаду, підрозділи десантних військ і морської піхоти, а також операторів безпілотників. Інтенсивність боїв зросла: лише 25 лютого на напрямку Гуляйполя зафіксовано 36 бойових зіткнень — один із найвищих показників на всій лінії фронту.
