Як думаєте, наскільки в окупованому Мелітополі стан пацієнта важливіший за пакет документів, якими він володіє? Коли йдеться про дорослого — це вже тривожно. Коли йдеться про дитину — це діагноз системі.
Історія, яку попросили опублікувати анонімно, сталася в ніч на 21 лютого. Дитині — один рік і шість місяців. О десятій вечора почалася сильна блювота, настільки часта, що дійшло до жовчі. Викликали швидку, яку чекали сорок хвилин:
— Приїхали дві жінки. Імен не назвали. З порога почали обурюватися, що на вході стояло наше взуття і їм потрібно його переступити. Зайшли до дитячої кімнати в брудному взутті на ковролін і почали вимагати документи. Дитина в цей момент на руках у матері блює і плаче. На неї не звертають уваги, продовжуючи говорити про документи. На прохання оглянути дитину було сказано, що ми не зобов’язані нічого робити, ми швидка допомога, збирайтеся до лікарні. На прохання вийти в брудному взутті з кімнати, де перебуває маленька дитина і її іграшки, з обуренням нам запропонували вийти на сходовий майданчик. На запитання, ви збираєтеся оглядати дитину на сходах,
була позитивна відповідь. Після пропозиції зафіксувати процес огляду не в кімнаті, а на сходах, працівники швидкої передумали це робити. Дитина весь цей час блювала на руках у матері. У підсумку дитину не оглянули, навіть не підійшли до неї, жодних запитань щодо стану дитини і того, як і з чого все почалося та як протікає, не було. Ніби дитини взагалі немає. Працівники швидкої активно доводили, що вони не зобов’язані нічого робити. У результаті дитину відвезли до приймального відділення дитячої інфекційної лікарні. Там, дякуємо дівчатам, які чергували тієї доби, а також лікарю, дитині надали допомогу. Наразі стан дитини кращий. Сорок хвилин очікування швидкої допомоги витрачені марно. За цей час дитину можна було самостійно доставити до приймального відділення. А не чекати допомоги, якої в підсумку не було. Скарга до відповідних інстанцій, звісно, написана. Скільки негативних відгуків про роботу швидкої було — нічого не змінюється. Ставлення халатне. Хамське, — пише автор на правах анонімності.
скріншот місцевого тг-чату
Читайте також: Швидка не приїжджає:
жителі Мелітополя розповідають про критичну ситуацію з медициною Ключовий момент у цій історії — наполеглива вимога документів при фактичній відмові оглядати дитину.
У Мелітополі вже не раз розповідали про випадки, коли без російського паспорта медична допомога перетворюється на квест із сімома колами пекла.
Більше того, як повідомляв РІА Південь, без документів можуть відмовити навіть дітям, тож історія автора стала лише черговою, а не якоюсь винятковою.
Про критичну ситуацію зі швидкою допомогою жителі міста говорять давно.
І, до речі, наявність «потрібних» документів зовсім не гарантія якісної допомоги. Зовсім нещодавно в окупованому Мелітополі за три дні померли двоє дітей. І на цьому тлі питання про те, що важливіше — паспорт чи однорічний пацієнт, звучить особливо гостро.
І мелітопольці, які прочитали цю історію в одному з міських пабліків, додали подібних фактів:
— Здоров’я малюку і сил вам, дорогі батьки. Ми теж зіткнулися з таким ставленням і розуміємо вас, також писали скарги і сварилися в машині швидкої.
Треба було ці нахабні пики зафіксувати на камеру, щоб країна знала цих героїв!
Просто немає слів… Здоров’я малюку.
— У нас була така сама ситуація, і теж дві жінки приїжджали, ще змусили бахіли їм надягати, якщо не хочете, «щоб ми в брудному взутті заходили», — пишуть у мережі.
Але загалом у цій історії найтривожніше навіть не хамство. А те, що пацієнтові трохи більше року. І навіть коли швидка все ж прибула, ніхто з тих, хто приїхав, не спромігся хоча б удавати лікаря і підійти до малюка. У Мелітополі, де медицина давно балансує між бюрократією та байдужістю, однорічна дитина виявилася другорядною, а документи — першочерговими. І це, мабуть, найточніший діагноз зламаної системи, яку створили окупанти.
