Кожного дня родини Вінниччини отримують невимовно сумні звістки про смерті синів, батьків, братів чи дідусів на фронті. Громади повідомили про загибель Сергія Дремуха, Вячеслава Демедюка, Яна Яворського, Дмитра Сухорученкого, Олександра Артеменка, Анатолія Конончука, Євгенія Маслюка та Віктора Кричківського, повідомляє I-VIN.INFO.
Станіславчицька громада Жмеринського району знову в жалобі. 24 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання, у день свого 28-річчя, загинув військовослужбовець Сергій Олександрович Дремух.
Сергій народився та виріс у місті Жмеринка. Навчався у Жмеринському ліцеї, згодом здобув вищу освіту в Уманському національному університеті. Після початку повномасштабної війни став на захист України та до останнього залишався вірним військовій присязі, боронячи державу від російських окупантів.
До Джулинської громади на щиті повернувся Захисник України — матрос Вячеслав Демедюк, 4 листопада 1996 року народження, житель села Ставки.
11 квітня 2025 року він був призваний Деснянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки міста Києва та став на захист Батьківщини.
Вячеслав проходив службу водієм-електриком відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки взводу безпілотних наземних комплексів 1 батальйону морської піхоти (в/ч А2802). Він сумлінно виконував військовий обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та Україні.
Уланівська громада знову огорнута болем втрати. «На щиті» до рідного села повертається захисник України Ян Георгійович Яворський, 1985 року народження, житель Уланова.
Захисник загинув 27 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Петрівка Куп’янського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
Крижопільська громада отримала трагічну звістку з фронту — на війні загинув військовослужбовець із села Жабокрич Дмитро Сухорученков. Захиснику було 35 років.
Дмитро Сухорученков народився 6 листопада 1989 року. На військову службу його призвали Тульчинським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він служив навідником 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону.
Захисник загинув 19 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новий Донбас Покровського району Донецької області.
Тростянеччина в жалобі. Небесне військо України поповнилося ще одним Героєм.
20 лютого 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу й незалежність, у районі населеного пункту Вишневе Синельниківського району Дніпропетровської області загинув АРТЕМЕНКО Олександр Іванович.
Сьогодні Вінниця у невимовній скорботі проводжала у вічність Анатолія Конончука. Він був старшим солдатом, воював у лавах 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Після бою 2 вересня 2024 року біля міста Красногорівка Покровського району Донецької області він вважався зниклим безвісти, але дива не сталося. Життя оборонця обірвалось у 53 роки.
Анатолій Конончук народився у селі Потоки Жмеринського району. Після закінчення місцевої школи вивчився на слюсаря-ремонтника у Вінницькому професійно-технічному училищі №13. Все своє життя працював за фахом: спочатку – на Вінницькому інструментальному заводі, згодом – на підприємстві «Барлінек». Навесні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.
Разом із побратимами він виконував бойові завдання на найгарячішому – Покровському напрямку фронту. З війни на Анатолія чекали старенька мати, дружина, донька та маленька онука, яка народилася за тиждень до його загибелі.
«Для Анатолія не було неможливих завдань. Він умів абсолютно все: від ремонту годинника до капітального відновлення будинку. Про таких говорять: Людина із золотими руками, – розповідає дружина Небесного Воїна Тетяна. – Найбільшим натхненням і пристрастю для Анатолія був його сад, де понад усе пишався своїм виноградом. У ньому він вбачав символ життєвої сили, сімейного щастя і достатку…».
Вчора Вінниця прощалася з Євгенієм Маслюком (Джоні). Чоловік став на оборону рідної землі за покликом власного серця. У 2016-2021 роках виборював незалежність та територіальну цілісність держави на найгарячіших ділянках АТО/ООС, де за сумлінність і відвагу неодноразово був відзначений командуванням частини. У першу весну повномасштабного російського вторгнення Євгеній знову долучився до Збройних Сил України. У складі 21-ї окремої механізованої бригади він виконував бойові завдання на посаді оператора РЕБ,
брав участь у протистоянні ворогу на Донецькому, Луганському, Миколаївському та Сумському напрямках. Свій останній бій воїн прийняв 20 лютого поблизу села Миропілля. Йому назавжди залишилося 30 років.
«Євгеній був справжнім патріотом своєї держави. Любов до Батьківщини, відданість і мужність були невід’ємною частиною його характеру, – розповідає мати полеглого воїна Валентина. – Минулого року він одружився зі своєю коханою дівчиною. Мріяв про щасливе життя, дітей та майбутнє під мирним небом…»
Народився Євгеній Маслюк у Вінниці 12 жовтня 1995 року. За словами рідних, він з дитинства вирізнявся відповідальністю, доброзичливістю та цілеспрямованістю. Серйозно займався спортом, зокрема брав участь у змаганнях з важкої атлетики та боксу. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №18, здобув освіту у Вінницькій філії Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «Готельно-ресторанне обслуговування». Строкову армійську службу проходив у Києві, у складі батальйону НГУ почесної варти Президентських військ, а потім п’ять років боронив Батьківщину в зоні проведення Антитерористичної операції.
У цивільному житті працював логістом у ТЦ «Епіцентр».
«Євгеній був добрим і турботливим сином, надійним братом, люблячим чоловіком, найкращим дядьком для своїх племінників. Був життєрадісним, щирим, світлим, умів підбадьорити та вселити надію навіть у найскладніші моменти, – каже мати Небесного Воїна. – Після передчасної смерті батька, Євгеній гостро відчував свою відповідальність за родину, підтримував кожного і словом, і ділом…».
27 серпня 2024 року, відлетіла у вічність душа жителя с. Вахнівка Турбівської громади - Кричківського Віктора Йосиповича, 1977 року народження.
Загинув колишній розвідник відділення збору та обробки даних під час виконання завдань повʼязаних із захистом Вітчизни, поблизу н.п. Мемрик Донецької області.
18 місяців невідомості, надії й молитви… А тепер страшна правда, яка болем відгукнулася у серцях рідних, близьких, всіх, хто чекав, вірив, сподівався…
Славний Воїн втілював собою все те, що сьогодні так важливо для нашої країни: сміливість, честь і безмежну любов до рідної землі.
Читайте також, cоціальні патрулі у Вінниці допомагають безхатькам/
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
