Коли Георгій Кочкін побачив оголошення про роботу, він дуже зрадів.
Це було в жовтні 2025 року. Він мав борги і працював на низькооплачуваній роботі на московському заводі.
У вакансії пропонували роботу в підрозділі під назвою «Африканський корпус» Це не виглядало як бойова служба – посаду подавали як цивільну. Обіцяли хорошу зарплату: 2 мільйони рублів (приблизно 25 тисяч доларів) лише за підписання контракту. Він подав заявку і прийшов до московського рекрутингового пункту.
«Я привів вам м’ясо», – сказав рекрутер своєму начальнику, коли Кочкін потрапив на першу співбесіду 11 жовтня 2025 року.
Так почалася тримісячна історія, яка закінчилася тим, що 21-річний Кочкін самовільно залишив частину, покинув Росію і полетів на Філіппіни.
У розмові з російською службою Радіо Свобода з Маніли він розповів про свою історію. Вона дає певне уявлення про часто хаотичний процес, як російська влада намагається забезпечувати чисельність військ для продовження війни проти України.
Журналісти не змогли перевірити всі деталі його історії, хоча деякі факти про його підрозділ, підтвердилися.
Потрібні працівники: «
Африканський корпус»Кочкін має диплом з інформаційної безпеки московського професійного училища. Раніше він рік служив у технічному підрозділі Росгвардії. Після цього працював на московському заводі, який виробляв термінали самообслуговування, подібні до банкоматів.
Але він виплачував кредит за автомобіль і потребував нової роботи.
Підписати контракт для участі у війні проти України – як це зробили сотні тисяч російських чоловіків – було одним із варіантів. Оплата і бонуси залишаються надзвичайно високими: залежно від регіону добровольцям можуть платити суму, що дорівнює річній зарплаті, лише за підписання контракту.
Але Кочкін знав про тривалість життя російських добровольців на війні проти України. За роки війни загинули сотні тисяч російських військових.
Тому вакансія в «Африканському корпусі» привернула його увагу.
Цей підрозділ, який перебуває під контролем російської військової розвідки – ГРУ – шукав IT-фахівців, спеціалістів з інформаційної безпеки та інших технічних працівників.
Йому сказали, що він може працювати оператором дронів, але Кочкін наполіг на роботі в інформаційній безпеці.
«Африканський корпус» створило ГРУ з залишків групи «Вагнера», приватної військової компанії, яку фактично розпустили після загибелі її засновника Євгена Пригожина в серпні 2023 року.
Підрозділ вже розгорнули у кількох країнах Африки – з неоднозначними результатами.
Російські найманці забезпечували охорону президента та урядовців у Центральноафриканській Республіці, архівне фотоУ контракті не було згадки про АфрикуКонтракт, який Кочкін підписав 13 жовтня, не містив жодної згадки ні про Африку, ні про IT-роботу.
Але гроші були хороші.
- 2 мільйони рублів (приблизно 25 тисяч доларів) – бонус за підписання контракту,
- 200 тисяч рублів (приблизно 2 500 доларів) – бонус від Міноборони,
- ще 200 тисяч рублів – після відправлення до Африки,
- кредит за автомобіль обіцяли заморозити на час служби.
«До Африки поїхали одиниці»За словами Кочкіна, більшість часу на базі вони просто чекали і майже не проходили підготовку.
Через три тижні йому видали каску,
бронежилет і стандартну зимову камуфляжну форму російської армії. Це була форма для холодної погоди , зовсім не для Африки, каже він.
«На базі було багато людей. До Африки поїхали лише одиниці – більшість відправили в Україну. Багато моїх товаришів, які підписали контракт разом зі мною, досі просто сидять на базі», – розповів він.
Також були очікування хабарництва: щоб уникнути важких завдань, солдати платили офіцерам, це поширена практика в російській армії.
«Я ще в навчальній частині віддав командиру 315 тисяч рублів, а потім уже в роті переказав начальнику інженерної служби ще 100 тисяч. Платили майже всі – по-різному, від 20 тисяч (від 250 доларів - ред.) і більше. Один відмовився платити, спустив усе на повій і алкоголь, тож його побили і відправили до 26-го танкового полку в штурмовики – цим усім і погрожують», – сказав Георгій Кочкін.
«Армия дебилов и предателей», «ФСБ-блевасбе», «петушиная десантура»: переписка генерала РФ про війну, спецслужби та полоненихЗаздалегідь не повідомляли, куди саме відправлять солдатів. Рішення оголошували під час ранкового шикування.
«Читали твоє ім’я і казали: готуйся, літак вилітає через кілька днів. Забирай зброю і речі», – розповів він.
Якщо не уточнювали напрямок, це означало Україну. Якщо казали «до Африки», значить Африка.
Спроба втечіПеред Новим роком він дізнався, що його командир їде до Африки. Але ходили чутки, що Кочкіна та багатьох інших відправлять в Україну.
Троє добровольців втекли, коли зрозуміли, що їх відправляють саме туди.
Кочкін теж спробував утекти 31 грудня, поїхавши на власному автомобілі, який йому дозволили залишити. Але на дорозі він випадково зіштовхнувся зі співробітником ФСБ під час дорожньго інциденту і був змушений повернутися на базу.
«У мене була машина, тож командир постійно просив з’їздити до міста: зроби те, купи це. Взагалі з бази можна було спокійно виходити до міста. Ми ходили туди поїсти, тому що в їдальні їжа була повне лайно. Оскільки я допомагав із машиною і платив гроші, у мене була хороша репутація, тож у цьому плані я почувався абсолютно спокійно. Усі документи були при мені: паспорт,
