Триває ідентифікація вкрадених творів мистецтва з Херсонського художнього музею: до списку розпізнаних додалося ще одне полотно.
Ідеться про картину Володимира Хоренка (1927-2001) «Донецький металургійний ( 972, полотно, олія). Її музейники впізнали на світлинах, зроблених на початку березня 2026 року під час візиту представників окупаційного «міністерства культури» до Центрального музею Тавриди. Про це повідомляють на фейсбук-сторінці музею.
Картина є одним з найкращих зразків українського індустріального живопису радянської доби, що фіксує Донецьк у період його промислового розквіту. На полотні зображено багаторівневу панораму заводу: динаміка транспортних розв'язок на передньому плані контрастує з величними силуетами труб у далині. Стримана «землиста» гама та густі фактурні мазки дозволяють фізично відчути вагу металу й бетону, створюючи образ живого промислового велетня.
Володимир Хоренко, донеччанин за походженням, майстерно поєднав реалістичну основу з декоративно-експресивним трактуванням, притаманним українському мистецтву тих років. Яскравий представник «суворого стилю»,
Хоренко присвятив свою творчість темі праці та величі промислового перетворення природи. В індустріальному хаосі, який багато хто вважав занадто грубим для мистецтва, Хоренко бачив гармонію, ритм і монументальну красу.
Сьогодні ця картина сприймається як трагічний документ втраченої епохи та зруйнованого спадку. Донецький металургійний завод, заснований ще британцем Джоном Юзом у 1872 році, наразі перебуває у стані глибокої деградації. Після 2014 року підприємство охопила криза: «націоналізація» окупаційною владою, зупинка доменних печей та демонтаж обладнання на металобрухт перетворили промислового гіганта на зону відчуження. Спроби реконструкції та гучні заяви нових російських кураторів про «повний перезапуск» виявилися порожніми словами.
Те, що у 1972 році було символом прогресу, тепер є пам’ятником соціальній та екологічній катастрофі, яку принесла війна. Робота Хоренка зафіксувала точку найвищого злету регіону, що робить його сучасне падіння ще болючішим. Окупанти нищать реальність, яку оспівував художник, і водночас крадуть саму картину, позбавляючи Україну її культурного та історичного літопису. Там, де на полотні панує рух й енергія, сьогодні — лише тиша, іржа та руйнування.
