Журналістка Ukrainian Witness Вікторія Гнатюк та відеооператорка Марія Шевченко вирушили до Херсона, щоб показати реальність людей, які щодня перебувають під прицілом російських військ.
За словами знімальної групи, сьогодні в'їзд до Херсона захищений сітками, а зелене світло на світлофорі визначає не черговість проїзду, а безпечність руху — чи є у небі ворожі FPV-дрони. Їхати треба швидко, адже зелене світло у будь-який момент може стати червоним.
Мешканці Херсону називають атаки РФ по місту «людським сафарі». Жінка, яка раніше виїжджала, проте повернулася в Херсон, сказала, що дрони, гради, артилерія та міномети б’ють «кожного дня, 24/7».
За даними Херсонської ОВА з початку 2026 року у місті та області зафіксовано більше 50 загиблих та понад 450 поранених. Російські військові цілеспрямовано полюють дронами на цивільних: бачать людину, «змальовують» та вбивають.
Команда Ukrainian Witness провели кілька днів із волонтером Андрієм Пєтуховим, відомим як Боксер. У свій час чоловік пережив окупацію Херсону, а після звільнення міста від російських загарбників, почав допомагати жителям евакуюватися з небезпечних зон міста та області.
«З кожним роком все гірше і гірше. Люди кажуть, що надіються, а вони просто не помічають, як стає все гірше» — каже Боксер.
Кожен виїзд — це величезний ризик, іноді на евакуацію є не більше п’яти хвилин. Разом із поліцією волонтери намагаються вивозити сім'ї з дітьми з «червоних зон», звідки оголошена обов’язкова евакуація. Проте іноді стикаються з опором.
«Ми стали свідками, як у селі Станіслав родина з трьома дітьми зачинилася в побитому будинку без вікон і відмовилася виїжджати. Тепер справа піде до суду, щоб примусово евакуювати дітей зі смертельно небезпечної зони.
Але є й інші випадки — дідусь із Широкої Балки погодився евакуюватися лише після того, як росіяни вщент розбили його дім. Зі сльозами він вивозив найцінніше, що вціліло, — вагітну кролицю і собаку Боню", — розповіла знімальна група Ukrainian Witness.
Окрема частина роботи команди Боксера — евакуація тіл загиблих. За словами чоловіка, колись він діставав тіло, що пролежало понад 20 днів у розбитій ванні, і допомагав перепоховати сина, якого мати самотужки закопала на подвірʼї.
Андрій розповів,
що про евакуацію тіл просять херсонці, поліція і військова адміністрація. Часто родичі загиблих просять зібрати хоча б якісь останки тіл, розірваних снарядом.
«Попри тотальну небезпеку Херсон — це місто контрастів. Якщо популярна вулиця Суворова зараз порожня через дронову загрозу, то в Таврійському мікрорайоні їздить громадський транспорт, гуляють родини з дітьми, а в кав’ярнях готують латте і капучино. Проте, цей відносний спокій може закінчитися будь-якої миті, адже зона полювання ворожих безпілотників постійно розширюється», — зазначили журналісти.
У Херсоні також продовжують працювати комунальники та відомий Дніпровський ринок, який перебуває у «червоній зоні». Попри це там досі продають свіжу рибу та полуницю. Небезпека зберігається весь час, тому коли чути звук ворожого безпілотника, продавці кидають товар і біжать ховатися. Проте залишати роботу не планують.
У «червоній зоні» під постійною загрозою розташований і місцевий пологовий будинок, який кілька разів атакували росіяни. Завідувач акушерського відділення Петро Маренковський розповів, що до війни тут приймали 1300−1500 пологів на рік, натомість за 2025 рік народилося трохи більше сотні дітей.
«Херсон сьогодні - це місто, де люди намагаються жити далі в умовах, які важко назвати придатними для життя. Хтось п'є каву на лавці під звуки виходів, хтось відмовляється залишати розбитий будинок, бо „треба дивитися за тваринами“, а хтось щодня ризикує собою, щоб просто забрати тіла загиблих для гідного поховання», — розповіла знімальна група.
Великий відеорепортаж з Херсона дивіться на YouTube-каналі Ukrainian Witness.
