«Цілеспрямовано доводять до смерті» – так сестра засудженої кримської активістки та громадянської журналістки Ірини Данилович прокоментувала умови тримання жінкив колонії РФ. У слідчому ізоляторі їй тривалий час не надавали медичної допомоги у зв’язку з гострим отитом. У результаті активістка втратила слух на одне вухо, але так і не отримує лікування. Ірина Данилович – одна з майже двох десятків українських журналістів, яких російська влада покарала за їхню роботу в Криму. З нагоди Всесвітнього дня свободи преси, який відзначають 3 травня, проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії нагадуєімена цих кримських журналістів.
За 12 років окупації Росія перекрила доступ до незалежної журналістики в Криму, каже Наріман Джелял надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині, колишній політв’язень і кримськотатарський журналіст.
«Коли окупаційна влада закривала медіа, не видавала ліцензії та переслідувала професійних журналістів, саме звичайні громадяни – активісти, родичі політв’язнів – почали документувати обшуки, арешти, судові процеси. Так у відповідь на тиск і знищення незалежних медіа в Криму сформувалося явище громадянської журналістики.
Багато хто з них не мав журналістського досвіду, але став ключовим джерелом правди про ситуацію в Криму», – зазначив Джелял у коментарі Крим.Реалії
Фігуранти «справи про диверсію на газопроводі» Наріман Джелял (у центрі), Асан та Азіз Ахтемови на засіданні російського суду. Сімферополь, 21 вересня 2022 рокуГромадянські журналісти в Криму висвітлювали теми, які ніколи б не з’явилися в місцевих провладних медіа.
«Тем у Криму чимало: від соціальних питань (пенсії, комунальні послуги, рівень медицини в лікарнях) до так званих «виборів». Окрема тема – екологія. Наприклад, у містечках Південного узбережжя Криму стічні води часто скидають просто в море. Стоячи на пагорбі, іноді можна побачити величезні темні плями на воді, які місцева «влада» зазвичай списує на аварійні скиди. Ще одна критична тема – Бакальська коса. Окупаційна адміністрація дозволила там промисловий видобуток піску. Через це існує велика загроза, що за 3–5 років цей унікальний природний феномен зникне назавжди», – розповідає Владислав Єсипенко колишній в’язень Кремля та журналіст Крим.Реалії.
Фрилансер Крим.
Реалії Владислав Єсипенко в залі підконтрольного Росії Сімферопольського районного суду. Сімферополь, 15 липня 2021 рокуВисвітлюючи репресії в Криму, громадянські журналісти самі часто стають жертвами російської політичної системи.
«Репресії спрямовані на те, щоб ізолювати людей, змусити їх «закритися в собі», не довіряти один одному і не знати, що відбувається навіть поруч. У цих умовах громадянські журналісти виконують надзвичайно важливу функцію – вони об’єднують людей. Завдяки їхнім матеріалам люди дізнаються про обшуки, суди, арешти, підтримують сім’ї політв’язнів, приходять до будівель судів, навіть ризикуючи отримати штрафи або зазнати переслідувань. Російська влада сприймає таких журналістів не просто як медіа, а як політичну загрозу», – вважає Наріман Джелял.
Video/ITV //ru.krymr.com
Серед кримських журналістів, які нині перебувають у російських застінках, переважна більшість – кримські татари.
«Ця політика має глибоке історичне коріння – недовіру та ворожість до кримськотатарського народу, що сьогодні посилюється через їхню чітку позицію проти окупації»,
– упевнений Джелял.
Шлях етапом Нарімана Джеляла з окупованого Криму до міста Мінусинськ у СибіруЗа даними Кримськотатарського ресурсного центру, 25 кримських журналістів зазнали переслідувань з боку російської влади. Серед них – низка активістів, громадянських журналістів та блогерів, зокрема пов’язаних з ініціативою «Кримська солідарність». Четверо – Наріман Джелял, Владислав Єсипенко, Наріман Мемедемінов, Микола Семена – були звільнені в межах обмінів або після закінчення терміну незаконного ув’язнення.
Ось імена 21 кримського журналіста, які досі перебувають у російському ув’язненні:
- Азіз Азізов
- Ернес Аметов
- Осман Аріфмеметов
- Марлен Асанов
- Асан Ахтемов
- Ремзі Бекіров
- Олексій Бессарабов
- Ірина Данилович
- Володимир Дудка
- Тимур Ібрагімов
- Сервер Мустафаєв
- Рустем Османов
- Сейран Салієв
- Амет Сулейманов
- Руслан Сулейманов
- Вілен Темер’янов
- Рустем Шейхалієв
- Дмитро Штибліков
- Ірина Левченко (журналістка з Мелітополя Запорізької області, яку в 2025 році етапували до Сімферополя)
- Геннадій Осьмак (журналіст із Генічеська Херсонської області, був обвинувачений російською владою в участі у «кримськотатарському батальйоні імені Номана Челебіджихана»)
- Сергій Цигіпа (журналіст із Нової Каховки Херсонської області, засуджений у Криму до 13 років ув’язнення за обвинуваченням у «шпигунстві»)
«Порожні стільці» – заклик не забувати про бранців Кремля (фотогалерея)
Щорічна правозахисна акція «Порожні стільці» на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, що зникли безвісти, були ув’язнені чи перебувають у неволі через війну Росії проти України, відбулася на Софійській площі в центрі Києва 15 листопада 2025 року.Організаторами події були Український ПЕН та Центр громадянських свобод
В акції «Порожні стільці» взяли участь звільнені з неволі – Микола Семена, Владислав Єсипенко, Максим Буткевич, Дмитро Хилюк, Леніє Умєрова, Юлія «Тайра» Паєвська. Київ, 15 листопада 2025 року.На фото журналісти: оглядач Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Микола Семена (праворуч) та фрилансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко (у центрі)
Леніє Умєрова, Максим Буткевич та Дмитро Хилюк на акції «Порожні стільці» у Києві, 15 листопада 2025 року. Їхні стільці вже не порожні, правозахисників звільнено
Захід об’єднав зусилля людей, які підтримують Україну і борються за звільнення незаконно увʼязнених цивільних та військовополонених. Київ, 15 листопада 2025 року
Юлія «Тайра» Паєвська на акції «Порожні стільці», Київ, 15 листопада 2025 року.Учасники розповіли історії зниклих безвісти, незаконно ув’язнених і полонених українських авторів, митців та правозахисників
День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Empty Chair Day) відзначається 15 листопада за ініціативою Міжнародного ПЕН. З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організовує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати українцям і світу про письменників, митців і всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію
За даними Інституту масової інформації, сьогодні в ув’язненні перебувають щонайменше 26 цивільних українських медійників та один журналіст-комбатант. Проте правозахисні організації досі отримують повідомлення про переслідування журналістів на окупованих територіях та їхнє увʼязнення
Загалом 119 медійників загинули з початку повномасштабного російського вторгнення, за даними Інституту масової інформації. З них 15 – під час виконання професійних обов’язків, 14 – як цивільні жертви й 90 – як учасники бойових дій
За даними Офісу Уповноваженого з прав людини, майже 16 тисяч незаконно ув'язнених цивільних нині утримуються в Росії та на тимчасово окупованих територіях, хоча справжня цифра може бути в рази більшою. Водночас у реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин станом на кінець вересня 2024 року є дані про понад 70 тисяч людей.На фото звільнені з неволі Владислав Єсипенко, Юлія «Тайра» Паєвська, Леніє Умєрова, Максим Буткевич, Дмитро Хилюк (зліва направо). Київ, 15 листопада 2025 року. Азіз Азізов та Рустем Османов
Азіз Азізов жив у Бахчисараї зі своєю сім’єю. Він займався будівельними та покрівельними роботами. Пізніше приєднався до роботи громадського об’єднання «Кримська солідарність». За його роботу – як журналіст він був присутній біля будинків, де російські силовики проводили обшуки у кримських татар – його двічі затримували та заарештовували на 7 діб.
«Кримська солідарність» – громадське правозахисне об’єднання, створене у квітні 2016 року в Криму родичами заарештованих, активістами та адвокатами. Рух займається захистом жертв політичних репресій, надає юридичну та матеріальну допомогу політв’язням та їхнім сім’ям, а також висвітлює судові процеси.
Рустем Османов був професійним журналістом і працював режисером монтажу на кримськотатарському телеканалі ATR у Сімферополі.
Після окупації цей телеканал російська влада закрила, з 2015 року він виходив в ефір із Києва. Але Османов залишився в Криму.
Рустем Османов після суду в Бахчисараї5 березня 2024 року співробітники ФСБ провели чергову серію обшуків у будинках кримських татар у Криму. У Бахчисарайському та Джанкойському районах було затримано, а згодом і заарештовано 10 осіб. Серед них – громадянські журналісти Азіз Азізов та Рустем Османов із Бахчисарая. Обидва стали фігурантами Шостої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір». Російські силовики звинуватили всіх затриманих того дня кримських татар в участі в терористичній організації.
Ернес АметовЕрнес Аметов займався підприємницькою діяльністю в Криму. Він захоплювався відеозйомкою та любив знімати рекламу. Також він був активістом «Кримської солідарності» та як громадянський журналіст висвітлював політичні переслідування кримських татар і порушення прав людини в окупованому Криму. Російська влада двічі заарештовувала Аметова. Перший раз – у 2017 році, після чого він 3 роки незаконно перебував в ув’язненні. У вересні 2020 року Південний окружний військовий суд виправдав Аметова і звільнив у залі суду.
Утім, згодом цей вирок було скасовано, і справу розглянули повторно. У 2022 році його засудили до 11 років колонії суворого режиму.
Ернес Аметов (у центрі) з дружиною ЕлеонороюОсман АріфмеметовОсман Аріфмеметов – журналіст та активіст, який вів хроніку судових процесів над кримськотатарськими активістами в Криму. Так, він знімав на фото, як 11 жовтня 2017 року російські силовики проводили обшук у Тимура Ібрагімова У 2019 році Аріфмеметова заарештували у справі про «терористичну діяльність» – обвинувачення, на думку правозахисників, сфабриковані. Кримчанин перебуває в російському ув’язненні сьомий рік.
Фігурант другої сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Осман Аріфмеметов на засіданні Київського райсудуМарлен (Сулейман) АсановУ молодості Марлен (Сулейман) Асанов працював викладачем кримськотатарської мови та літератури. Пізніше став директором культурно-етнографічного центру «Коккоз», а згодом заснував
