У новітній ракеті Х-101, якою РФ ударила по Києву, знайшли західну електроніку.
Одна з ракет Х-101, що потрапила до житлового будинку в Києві та обірвала життя мирних громадян, була зроблена у другому кварталі 2026 року, а всередині неї, як встановили українські експерти та підтвердила Financial Times, знаходилися компоненти західного виробництва,пише спецкорвидання haggin.az
Мікросхеми Texas Instruments. Мікросхеми AMD. Конденсатори Kyocera AVX. Деталі німецької Harting Technology Group. Напівпровідники нідерландської Nexperia. Зразки продукції тих країн, які після кожного такого удару надсилають до Києва своїх представників — покладати квіти, обіймати чиновників, повторювати заклинання We stand with Ukraine. Стоять. Стоять з такою переконаністю, що не помічають, як їхні мікросхеми опиняються в ракеті, яка перетворює квартири мирних українців на братську могилу. Стоять, як то кажуть, ґрунтовно — на двох стільцях відразу, у фірмовій позі.
Ракета Х-101, що потрапила до житлового будинку у Києві та обірвала життя мирних громадян, була зроблена у другому кварталі 2026 року,
а всередині неї, як встановили українські експерти та підтвердила Financial Times, знаходилися компоненти західного виробництва.
Змова бездоганно працююча. Корпорація в Далласі нібито не знає, де її чіп. Компанія-прокладка вдає, що торгує запчастинами для холодильників. Вірменський ІП зі статутним капіталом сто доларів прикидається, що займається імпортом «побутової електроніки». А російський військовий завод десь у Дубні рапортує, що збирає крилаті ракети виключно з вітчизняних комплектуючих. І кожен із цих учасників ланцюжка отримує свою частку — хто маржу, хто відкат, хто кар'єру та премію. Війна, для одних, що обертається горем, для інших перетворилася на стабільну статтю доходу.
Особливе місце у всій цій конструкції займає Вірменія. Та Вірменія, яка останні два роки все активніше вибудовує свою нову політичну ідентичність на дистанціюванні від Москви, заграє з Парижем, прагне Євросоюзу, закуповує у французів «Бастіони» і голосно розмірковує про цивілізаційний вибір. Паралельно з «європейським вибором» Єреван справно залишається одним із логістичних вузлів,
через який західна електроніка витікає до російського ВПК. Це документували Київська школа економіки, британський RUSI, українська розвідка та десяток профільних аналітичних центрів. Цифри з вірменського реекспорту мікроелектроніки до Росії після 2022 року зросли вдесятеро; країна, яка до війни не була експортером напівпровідників у жодному значенні цього слова, перетворилася на магістральний канал постачання. Вірменські партнери Брюсселя, зрозуміло, не коментують. Не до того. У них тепер є «європейська інтеграція», пише видання.
Цифри з вірменського реекспорту мікроелектроніки до Росії після 2022 року зросли вдесятеро; країна, яка до війни не була експортером напівпровідників у жодному значенні цього слова, перетворилася на магістральний канал постачання.
Далі передбачувано. Буде черговий пакет санкцій — урочисто оголошений із заголовками на перших шпальтах європейських газет із виступом Урсули фон дер Ляйєн. У цьому пакеті виявиться ще кілька десятків посередників, переважно тих, кого західні спецслужби встигли виявити та хто давно змінив вивіску. Потім з'являться такі пакети санкцій. І паралельно їм до Росії надходитиме чергова партія мікрочіпів.
Є питання, яке західні столиці старанно намагаються тримати за дужками, але на парадному фасаді він проступає все різкіше і незручніше. Якщо найбільші корпорації виявляються настільки «автономними», що їхня продукція щоразу виявляється в інструментах вбивства мирних жителів Української держави, то де, власне, закінчується бізнес та починається політична відповідальність? І якщо західні уряди настільки недієздатні, що не можуть або принципово не хочуть перекрити ці канали, то якою є реальна ціна їхніх декларацій про цінності, союзництво та «непохитну підтримку»?
