Невпинно до громад Вінниччини приходять скорботні звістки. За незалежність України на полі бою загинуло ще 11 вінничан: Руслан Бондар, Едем Алієв, Владсилав Руденко, Олександр Пащук, Володимир Кривий, Іван Стукалов, Олександр Іванчіхін, Роман Орлловський, Анатолій Маліновський, Юрій Демішкін та Віталій Піроговський, повідомляє I-VIN.INFO.
Вінниця 28-го травня була в скорботі. Громада попрощалася із Захисником Русланом Бондарем. Військову службу він розпочав за мобілізацією у жовтні 2024 року. Відстоював територіальну цілісність та незалежність України у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади, де був старшим солдатом і стрільцем. Виконував складні завдання на Донецькому напрямку. Свій останній бій воїн прийняв торік 12 червня біля села Олексіївка Волноваського району. Йому назавжди залишилося 48 років.
Життєвий шлях Руслана Бондаря розпочався 4 лютого 1977 року у Вінниці. У рідному місті він здобув базову освіту у середній школі №8. Після чого закінчив Вище художнє професійно-технічне училище №5 за спеціальністю «Штукатур-плиточник». Проте справжнім покликанням Руслана став рух і кермо.
Освоївши професію водія, він пов’язав із нею подальшу долю, роками працюючи на місцевих промислових підприємствах.
Останній день весни 2026 року приніс Вінниці важку втрату. Громада попрощалася із Захисником Едемом Алієвим, який понад усе любив Україну.
Едем Алієв (позивний «Малий») зустрів початок широкомасштабної війни на строковій службі. Вже за рік юнак уклав контракт зі ЗСУ. У 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон» він отримав звання молодшого сержанта. Свій останній бій воїн прийняв 28 червня 2023 року поблизу села Берхівка Бахмутської громади. Йому було 19 років.
Едем Алієв народився 26 липня 2003 року в Херсоні. Мати згадує, що він із дитинства бачив себе у військовій справі. Щоб досягти мети, хлопець наполегливо навчався у школі та здобував відмінну фізичну форму в секції кікбоксингу. Його головним планом було здобуття вищої освіти у військовій академії відразу після завершення строкової служби та, на жаль, цьому не судилося здійснитися. Через повномасштабне вторгнення росії Олена залишила свій рідний дім та переїхала до Вінниці, а обидва її сини одночасно стали на Захист Батьківщини.
Немирівська громада втратила свого захисника.
Під час виконання бойового завдання 25-го травня 2026 року загинув Владсилав Руденко 22.04.1998 року народження, житель села Ковалівка.
Знову трагічна звістка сколихнула Тульчинську громаду. Російський агресор забрав життя Олександра Пащука, 10 вересня 1995 року народження, жителя селища Брацлав.
Призваний на військову службу Дністровським РТЦК та СП, воїн служив на посаді такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення військової частини.
Тривалий час Олександр вважався зниклим безвісти. Його загибель підтвердилась завдяки ДНК експертизі.
Свій останній бій захисник прийняв 28 листопада 2025 року. Загинув внаслідок стрілецького бою з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Веселе Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
На «щиті» до Барської громади повертаються двоє захисників: Володимир Кривий та Іван Стукалов.
Сумна звістка з фронту прийшла до Вапнярської громади. У війні з російським агресором загинув Олександр Іванчіхін,
30 жовтня 1979 року народження, житель селище Вапнярка.
Мобілізований Тульчинським РТЦК та СП, солдат Іванчіхін Олександр служив майстром-номером обслуги 1 обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини.
Воїн загинув 30-го травня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Коломійці Синельниківського району Дніпропетровської області.
Гайсинська громада втратила свого земляка – Романа Орлловського, 30.05.1971 року народження
Роман був солдатом, номер обслуги 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів 21-ї окремої механізованої бригади.
Воїн віддав своє життя 30 жовтня 2024 року, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність поблизу населеного пункту Веселе, Курської області, рф.
Хмільницька громада повідомила, що 30-го травня 2026 року, беручи участь у бойових діях поблизу села Веселе Каховського району Херсонської області, загинув Анатолій Маліновський, 09.03.1976 року народження.
Воїн був старшим солдатом.
В останню путь проводжала сьогодні, 1-го червня 2026 року, Вінниця Юрія Демішкана та Віталія Піроговського Місцем вічного спочинку для них стала Алея Слави Сабарівського кладовища.
Юрій Демішкан приєднався до лав Збройних Сил України на початку великої російської агресії. Із позивним «Демон» він мужньо боровся у складі 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона Калина». Бойовий шлях старшого сержанта з матеріального забезпечення роти вогневої підтримки охопив найгарячіші точки фронту: Бахмут, Спірне, Запорізький та Покровський напрямки. За героїзм і відвагу військовослужбовець отримав відомчу відзнаку – медаль «Червона Калина». 28 травня серце Героя зупинилося. Йому назавжди залишилося 48 років.
Юрій Демішкан народився 30 квітня 1978 року у Вінниці, де виховувався у багатодітній родині разом із братом і сестрою. Після закінчення місцевої середньої школи№11 він здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у професійно-технічному училищі №2. Але свою трудову діяльність чоловік пов’язав із підприємництвом, відкривши власний бізнес із виготовлення метало-пластикових конструкцій.
У шлюбі плекав доньку.
Віталій Піроговський (позивний «Китаєць») став до військового строю на початку повномасштабної російської агресії. У званні старшого сержанта воював у лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, пройшовши шлях від оборони Києва до найгарячіших точок сходу. Був командиром зенітного ракетного відділення та виконував обов’язки командира взводу. За виняткову мужність воїн був відзначений «Золотим Хрестом» та медаллю «За оборону рідної держави». Життя відданого патріота обірвалося 23 травня в запеклому бою біля Лимана у віці 51 рік.
Віталій Піроговський народився 25 вересня 1974 року у селі Ситківці Немирівського району, але виріс та проживав усе життя у Вінниці. У нього були також брат і сестра. У місті чоловік закінчив загальноосвітню середню школу №18 та отримав фах радіоелектромеханіка у професійно-технічному училищі №19. Працював на різних підприємствах у Вінниці, а як товарознавця і менеджера його цінували навіть у Китаї. Разом із дружиною Віталій виховав і сина.
Читайте також: Якщо не ми будемо захищати свою землю, то ворог пройде далі: вінницький захисник
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото:зі сторінок громад та www.magnific.com
