До громад Вінниччини вкотре дійшли трагічні звістки. У бою із російськими загарбники загинули ще семеро вінничан: Андрій Динисюк, Ігор Ватраль, Валерій Семенюк, Анатолій Ганевич, Сергій Білий, Віктор Власюк та Артем Захаров, повідомляє I-VIN.INFO.
Трагічне сповіщення прийшло до Тульчинської громади. У російсько-українській війні загинули двоє відважних воїнів: Андрій Динисюк та Ігор Ватраль.
Вінничанин Андрій Динисюк, 09 грудня 1985 року народження, житель селища Шпиків.
Призваний по мобілізації в січні 2023 року, сержант воїн служив начальником рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу технічного забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини.
Виконуючи обов’язки військової служби, 3 червня 2026 року в районі населеного пункту Таврійське Запорізької області, під час виконання бойового завдання воїн прийняв свій останній бій.
Підтвердили загибель уродженця міста Тульчин – сержанта Ігоря Ватраля, 1985 року народження.
У місті Біла Церква 10 червня 2026 року відбудеться церемонія прощання та поховання захисника.
Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Лише зараз встановлено, що Ігор Ватраль, загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зеленівка Покровського району Донецької області.
Ігор Вадимович проходив службу на посаді командира десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти. Вірний військовій присязі, він до останнього виконував свій обов’язок із захисту України.
Сумна звістка сколихнула й Хмільницьку громаду. Стало відомо, що 7 червня 2026 року, під час виконання службових обов’язків, перебуваючи в добовому наряді черговим лікарем, раптово обірвалося життя Валерія Семенюка, 13.05.1967 р.н.
Валерій нас службу капітана медичної служби, ординатора відділення медичної реабілітації та відновлювального лікування в/ч А7010.
Воїн у 1994 – 2022 років працював лікарем у Хмільницькій центральній лікарні. Забезпечував медичний супровід 11, 14 та 18 наукових експедицій на антарктичній станції «Академік Вернадський» (2006-2014рр). 17 травня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу на посаді лікаря медичного пункту в/ч А 3767.
Самгородська громада втратила свого воїна. Шостого червня 2026 року поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка, Донецької області у боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш земляк, житель села Дубові Махаринці – Анатолій Ганевич.
Чергова важка втрата для Бершадської громади. Стало відомо про загибель жителя села Бирлівка, сержанта Сергія Білого.
Сергій став на захист України у найважчий для держави час. Вірний військовій присязі, мужньо виконував свій військовий обов’язок, боронячи землю від російського агресора. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Та, на жаль, встановлено, що 21 грудня 2024 року під час безпосередньої участі у бойових діях поблизу населеного пункту Миколаїво-Дар’їно Суджанського району Курської області Сергій Білий загинув.
Вінниця, сьогодні, 8-го червня проводжала в останню путь оборонців України Віктора Власюка та Артема Захарова.
Віктор Власюк (позивний «Кардан») долучився до оборони України від російських загарбників влітку 2025 року. Він служив розвідником та зовнішнім пілотом БпЛА у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем «САПСАН» Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Загинув воїн 1 червня на Покровському напрямку, неподалік села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому навічно залишилося 30 років.
Віктор Власюк народився у Вінниці 11 червня 1995 року. Тут закінчив загальноосвітню середню школу №18 та у ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» опанував справу слюсаря-механіка. Як наймолодший серед дітей у сім’ї, де виховувався разом зі старшими сестрою та братом, Віктор рано розпочав свою трудову діяльність. Спершу спробував себе у ресторанній сфері, але згодом повернувся до покликання й став працювати за спеціальністю на СТО. Він був щасливим сім’янином і батьком, разом із дружиною дарував тепло двом дітям – восьмирічному сину та маленькій донечці, якій нині всього два роки.
Артем Захаров добровольцем став у лави Збройних Сил України восени 2024 року. Із позивним «Кіт» він воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді стрільця. Брав учать у стримуванні ворожого наступу на східному напрямку фронту. Життя десантника обірвалося 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лебедівка Курської області.
Йому було 43 роки.
Артем Захаров народився 30 березня 1981 року на Далекому Сході, де батьки у складі студентських будівельних загонів зводили Байкало-Амурську магістраль. Невдовзі родина повернулася до Вінниці. Тут він закінчив загальноосвітню середню школу №29 та у місцевому професійно-технічному училищі опанував фах автомеханіка, але справжнім покликанням для нього стала будівельна справа. У Артема залишились троє дітей: донька та двоє синів, наймолодшому з яких нині 14 років. На його повернення з війни з надією чекали також батьки, велика родина та безліч друзів.
Читайте також: Вінничани долучилися до фестивалю iProsop у Молдові (ФОТО)
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад, www.vmr.gov.ua та www.magnific.com
