Про ситуацію в Бердянській виправної колонії №77 після захоплення міста російськими військами розповіла журналістка МІПЛ Яна Ільків в інтерв'ю виданню "Бердянськ 24". Заклад, за її словами, фактично перетворився на одну з ключових катівень на окупованій території Запорізької області.
Колонію російські сили захопили в перший день окупації Бердянська. В установі почали утримувати як цивільних, так і колишніх військовополонених, яких викрадали в місті та навколишніх районах.
Читайте також: Охорона концтабору: 24 працівника виправної колонії на ТОТ Запоріжжя обвинувачуються у колабораціонізмі Після захоплення частина адміністрації залишилась і пішла на співпрацю з окупаційною владою. Зокрема, керівництво продовжило роботу під російським контролем, а пізніше Росія почала призначати власних керівників.
«Росіяни захопили Бердянську колонію №77 в перший день окупації міста. Відтоді там утримують як військовополонених, так і цивільних, яких викрадають у Бердянську та навколишніх районах. Колонія фактично була інтегрована в російську систему виконання покарань».
За словами Ільків, частина української адміністрації погодилася співпрацювати з окупантами. Український суд уже заочно засудив колишню керівницю закладу, а її заступнику оголосили підозру.
Згодом керівні посади почали займати російські кадрові силовики, зокрема вихідці з колоній у РФ. Колонія була перереєстрована за російським законодавством і підпорядкована ФСВП РФ, що Україна вважає незаконним.
«Ця перереєстрація для України є незаконною. Вона не змінює становища людей, яких там утримують без статусу і без правового захисту. Але для Росії це спосіб створити видимість легітимності своїх дій».
Колишні бранці розповідають, що більшість ув’язнених утримуються без вироків і офіційних обвинувачень. Серед них — активісти, вчителі, волонтери та колишні українські військові, яких вважають «нелояльними».
Умови утримання, за свідченнями, були вкрай жорсткими і змінювалися залежно від змін охорони. Людей могли тримати без душу й прогулянок місяцями, змушували спати на підлозі в переповнених камерах і виживати в антисанітарії.
«Катування в колонії — це не виняток,
а система. Під час допитів людей били, застосовували електричний струм, надягали протигази і били по різних частинах тіла. Часто з камер було чути крики, і це тривало годинами».
Окрім фізичного насильства фіксувалися психологічні тортури та погрози зґвалтуванням. Також свідки повідомляли про випадки сексуалізованого насильства та принижень під час допитів.
Жінки також зазнавали катувань, хоча іноді мали трохи кращі побутові умови. Водночас, за словами очевидців, це не виключало допитів, тиску та сексуальних домагань.
За оцінками колишніх ув’язнених, у колонії одночасно могли утримувати до тисячі людей при розрахунковій місткості близько 700. Доступу міжнародних чи моніторингових місій до закладу немає, тому всі дані базуються виключно на свідченнях звільнених бранців.
