18 червня 2006 року представники громадських організацій українського міста Севастополя прийняли відкрите звернення до Президента України Віктора Ющенка, в якому висловили занепокоєння «зростанням авторитаризму» у Верховній Раді Автономної Республіки Крим (ВР АРК) та Севастопольській міській державній адміністрації (СМДА). За предмет розгляду пропонувалися призначення на провідні державні посади «людей, далеких від нагальних питань Української Держави – більше того, промосковських держиморд».
Президент України (2005-2010) Віктор Ющенко під час виступу до Дня флоту України, 5 липня 2009 року. Фото: Радіо Свобода
Підписантами звернення виступили:
- Громадський комітет «Український Севастополь»,
- ГО «Конгрес українців Севастополя»,
- Севастопольський курінь українського козацтва,
- Севастопольське товариство білорусів iм. Максима Богдановича «Пагоня»,
- Союз українок м. Севастополя,
- Севастопольська організація Всеукраїнської ліги українських жінок,
- Севастопольська ліга «Матері і сестри – молоді України».
Казарін як символ антиукраїнської політики в Криму
Серед іншого, стурбованість активістів Севастополя викликали плани щодо призначення заступником голови СМДА Володимира Казаріна, якого підписанти охарактеризували як людину, що «всіма фібрами ненавидить Україну, з усіма негативами політичної діяльності, притаманними російським шовіністам, лобіста інтересів Москви в Криму і Севастополі, чиновника, який нехтує законами».
На підтвердження цього переконання наводилися цитати самого Казаріна, який в інтерв’ю висловлював думки на кшталт
«Сам себе ловлю на тому, що на улюблені мною українські пісні, трансльовані по радіо або телебаченню, став реагувати з роздратуванням і недоброзичливістю» та «Культура України – органічна й невід’ємна частина російської культури».
В лютому 2005 року Казарін висловив ідею встановлення в Ялті скульптурної композиції, в якій був би присутній образ Сталіна. Проти цього рішуче виступила місцева кримськотатарська громада.
«Діяльність Володимира Казаріна в 2006 році на чолі так званого "альтернативного уряду Криму" запам’яталася в першу чергу організацією антиукраїнських символічних "блокпостів" на Перекопі й біля маяків поряд з Ялтинським портом і на мисі Сарич, учасники яких на словах обстоювали українсько-російську дружбу, а насправді були пропагандистськими антидержавними акціями. Він же публічно став на захист радикальних проросійських акцій агресивної організації "Прорив". До нього ж зверталися по інтерв’ю щодо антинатовських подій в Феодосії. Вельми суб’єктивні думки, висловлені В. Казаріним, були складовою частиною інформаційної війни проти України і виглядали непереконливими. Атмосфера ініційованих В. Казаріним щорічних форумів вчителів-русистів призвела до переходу частини їх у розряд антиукраїнських політичних діячів. Прибічник незаконних рішень місцевих Рад щодо російської мови, В. Казарін пишається тим, що не допустив розширення мережі україномовних шкіл в Криму. Його публічні слова: "В результаті ми можемо з гордістю сказати, що 94% шкіл Криму – російські" є блюзнірством, наругою і знущанням над елементарними людськими правами», – йшлося у заяві представників національно-демократичних організацій Севастополя, які висловили різко негативне ставлення до можливого «заохочення» державною посадою в Севастополі «особи із резонансним антидержавним шлейфом попередньої діяльності», що могло б у найближчому майбутньому загострити політичну і міжетнічну ситуацію в місті.
Підписанти заяви закликали Президента України «проявити мудрість державного діяча і не допустити кадрових призначень антиукраїнських персонажів на кшталт Володимира Казаріна».
Кримські застереження,
які Київ не почув
Втім, попри протести громадськості, в середині липня 2006 року Володимира Казаріна було призначено першим заступником голови СМДА. При цьому колективний лист українських організацій із закликом до уникнення цього призначення секретаріат Президента України переадресував його до регіональної приймальні Представництва Президента України в Автономні Республіці Крим, до обов’язків якої не входив контроль кадрових призначень у місті Севастополі.
Пам`ятник Тарасу Шевченку в Севастополі. Фото: Вікепедія
Разом з тим у регіональній пресі (зокрема, в газеті «Слава Севастополя») були опубліковані висловлювання Казаріна, які вчергове обурили українську громадськість Криму, – на кшталт «Найкоротшим шляхом України до світового суспільства є тандем з росією», «Україна поводиться з Кримом, немов з прийомною дитиною», «Треба припинити мордувати Крим українською мовою» тощо, вкупі з вимогами щодо регіонального статусу російської мови. Пізніше, 17 липня, Казарін дав у СМДА брифінг почавши спілкування з журналістами з вислову:
«Якщо Севастополь – місто російських моряків, то Сімферополь – місто російських піхотинців».
Антон БОЖУК, дослідник історії українців Криму
Разом з цим матеріалом рекомендуємо читати: «Струмок» українського слова: як у Феодосії з'явилася перша українська радіопередача.
