В окупантів знову кривавий тур Мелітопольщиною. Мобільна бригада обласного центру крові вирушає одразу до п'яти населених пунктів. І якби це відбувалося вперше, новина навряд чи заслуговувала б на увагу. Але окупація триває вже п'ятий календарний рік, а поїздки селами за донорською кров'ю продовжуються, мов за розкладом.
Згідно з повідомленням окупаційного «міністерства охорони здоров'я», мобільна бригада Мелітопольського обласного центру крові проведе виїзні дні донора у Вознесенці, Мирному, Нововасилівці, Семенівці та Приазовському.
Читайте також: У Мелітополі окупанти вирішили терміново встановити укриття від дронів: що ховається за цією ініціативою У відомстві закликали жителів ставати донорами, заявивши:
— Здайте кров і подаруйте надію тим, хто потребує допомоги.
скріншот тг-каналу окупантів
Фраза гарна, але в окупованому Мелітополі ця «надія» має вже надто довгу історію.
Ще у 2022 році РИА Південь розповідав, як кров для російських військових збирали під іншими приводами, не завжди чесно пояснюючи людям, кому саме вона призначена.
Потім донорство перетворили на вітрину лояльності.
Кров здавали депутати, чиновники, співробітники МНС, пожежники, бюджетники. Вийшов зручний жанр пропаганди: закатав рукав — підтвердив політичну благонадійність.
Згодом почали придивлятися й до молоді. РИА Південь уже писав, як окупанти фактично натякнули, з кого хочуть зробити нових донорів крові в Мелітополі.
Окремою главою став «Крокус». Майже через місяць після теракту мобільні бригади раптово вирушили селами Мелітопольщини збирати кров нібито для постраждалих у Підмосков'ї. Географія та терміни виглядали настільки дивно, що це «прикриття» саме просилося в лапки.
Тепер знову села, мобільна бригада і знову заклики до донорів. Тільки приводів уже менше, ніж маршрутів.
За чотири роки окупації в цієї кампанії змінювалися гасла, адресати й пояснення. Не змінювалася лише сама потреба.
Як бачимо, тепер криваві тури проходять уже й зовсім без пояснень, якщо не рахувати розмитого «подаруйте надію». Очевидно, пропаганда дуже не любить закономірностей. Бо саме вони видають те, що так старанно намагаються приховати. Якщо по кров доводиться їздити четвертий рік поспіль, значить проблема нікуди не зникла. Як би її не називали цього разу.
